Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Його слова не заспокоює мене до кінця, але дають невелику надію на те, що скоро все стане зовсім спокійно.
 
 - Я можу вам чимось допомогти? - До нас підходить консультант і в цей раз це доросла жінка, на вигляд їй трохи понад сорок, і вона не дивиться на Габріеля так, як на нього дивилися в магазині одягу.  Вона нам мило посміхається, а після опустивши погляд на мій живіт її посмішка стає ще тепліше. 
 
 - Ми поки що дивимося ліжечка, - відповідаю їй і теж посміхаюся. 
 
 - Для хлопчика або дівчинки? 
 
 - Поки що для сина, - відповідає Габріель, а я з подивом дивлюся на нього, - сподіваюся трохи пізніше будемо вибирати й для принцеси.
 
Чоловік начебто не помічає мого замішання і продовжує говорити про дітей. 
 
 *** 
 У магазині ми скупили все що було реально і нереально. Втягнувшись в весь цей процес я сама не помітила того, як почала сперечатися з Габріелем аж до брязкалець.  І в якийсь момент він, просто піднявши руки вгору, почав голосно сміятися і говорити, що починає мене боятися. 
 
Все, що ми накупили, обіцяли привезти вже завтра і я вже не могла дочекатися, тому що до жаху хотіла почати оформляти кімнату нашого малюка. 

Чоловік вмовив заїхати мене повечеряти в ресторан, і я не помітила, що ми там провели кілька годин. 
 
 - Прямо в озеро заїхав на велосипеді? - Я навіть уявити не могла наскільки це було страшно. Габріель почав розповідати мені про своє дитинство. Я, звичайно, здогадувалася, що він був шибеником, але мене все одно дивували його розповіді. 
 
 - Так, і я ще плюс до всього плавати не вмів, добре, що на пляжі були люди й мене встигли звідти витягти.
 
 - Який кошмар, - я була настільки вразливою, що навіть зараз побачила всю цю картину так, ніби я особисто була присутня на цьому пляжі й бачила все на власні очі. 

- Зате після цього я дуже швидко навчився плавати, - чоловік посміхнувся і подивився на мене так, що у мене подих перехопило. 
 
- Я сподіваюся наш син буде більш слухняним, - прошепотіла дивлячись в його очі. 
 
 - Якщо у нього буде твій характер, дуже сильно в цьому сумніваюся. 
 
 - А що з моїм характером? 
 
 - Шкідлива, вперта, постійно шукає пригоди на п'яту точку, - його посмішка ставала все ширше з кожним словом. 
 
 - Ти недалеко від мене пішов! - Засміявшись видала у відповідь. 
 
Додому ми їхали в прекрасному настрої, а я зловила себе на думці, що не хочу, щоб цей вечір закінчувався.

- На добраніч, - сказала хрипким голосом і подивилася в очі чоловіка. Я не знаю, чого я чекала в цей момент. Хотіла, щоб він притягнув мене до себе і поцілував? Щоб зробив перший крок? Щоб змусив мене позбутися цієї скутості й переживань? 
 
Адже ми вже були разом раніше, і я прекрасно знала, що хочу повернути той час. А зараз ... зараз я нервувала як на першому іспиті й хотіла, щоб він зробив все за мене. Щоб не довелося приймати якесь рішення. 
 
Скільки разів я мріяла, щоб він так на мене подивився, коли я жила в його будинку? Сотні? Тисячі раз?  А зараз ... зараз він щодня дивиться так, що коліна підкошуються. Кров у венах вирувати починає. 
 
 - Солодких снів, - відповідає неголосно, свердлячи мене своїх поглядом. 
 
Він не збирається спрощувати мені життя. Не збирається робити перші кроки за мене. Адже він сказав, що готовий чекати, і я, стиснувши зуби посміхаюся і розвернувшись йду по сходах вгору. До своєї кімнаті. 
 
Теплий душ не допомагає мені позбавитися від всіх цих роздумів, я все ще прокручую в голові кожен його погляд, слово, посмішку ... При кожній згадці про нього щоки починають горіти від рум'янцю, а тіло здихає так ніби мене облила нова хвиля спеки. 
 
Я виходжу з душу тільки з однією думкою - а може мені піти до нього ? 
 
Ця думка не покидає мене поки я сушу волосся, поки накидаю на себе сексуальний пеньюар, і тільки стукіт у двері змушує мене виринути в реальність. 
 
 - Відкрито, - вимовляю із завмиранням серця і дивлюся на ручку дверей, яка повзе вниз. 
 
Габріель сам приходить в мою кімнату, його очі дивляться так, що мене моментально кидає в жар.
 
- Ти прийшов за подушкою? - Видаю першу дурість, яка приходить мені в голову, бачу як куточки його губ тремтять в усмішці. 
 
 - Ні, не хочу залишати тебе одну, переживаю, що тобі може стати знову погано.

І кожен з нас знає, що це причина. Причина, щоб залишитися вдвох в одній кімнаті. 
 
 - Добре, - підходжу до ліжка і розстеляю його. 

Пальці рук німіють від переживань. Я не хочу спати. Я хочу, щоб він мене поцілував, хочу, щоб доторкнувся до мене. Змусив шкіру горіти під його дотиками ... Хочу ... 
 
Розвернувшись, застигаю на місці. Габріель знімає футболку й у мене в роті моментально все пересихає. Я не можу відвести погляд від його оголеного торса, не можу змусити себе перестати дивитися. 
 
 - Все добре? - По його голосу чую, що він знущається, але я не в змозі придумати колючу відповідь. Лише проходжуся язиком по пересохлих губах, підіймаю очі й тут же потопаю в його погляді. 
 
Пальці самі ковзають вгору по плечах, піддягають халат і той ковзаючи по шкірі падає до моїх ніг. Один - один. Тепер я стою перед ним в сексуальному пеньюарі й очі Габріеля темніють за секунду. Від чого в кімнаті стає нереально жарко. 
 
 - Все добре, а в тебе? - Повертаю йому ж його питання. 
 
Чую, як він втягує повітря. Голосно. Рвано. Так що у мене серце починає битися ще частіше. 
 
Він лише посміхається і робить крок до мене. 
 
- Дражниш? - Ричить підійшовши в щільну. 

Напевно, вперше за довгий час ми так дивимося один на одного. Лазу в очі. Збуджені, зійшли з розуму від нереального бажання. 
 
 - Я ще навіть не починала, - не впізнаю власний голос. Не впізнаю себе.
 
Мої руки самі торкаються до його торсу, ковзають по гарячій шкірі, мені здається я зараз відчуваю якесь тільки мені зрозуміле задоволення. 
 
Його дихання обпікає губи, змушує пірнути у вир порочних бажань. 
 
- Ще один рух і я себе більше не контролюю, так що добре подумай перед тим, як ...  - Він не встигає закінчити, тому що я сама подаюся вперед і ковзаю язиком по його устах. 
 
Втілюю в реальність те, що так хотіла. Роблю те, про що мріяла. 
 
Його пальці моментально ковзають в моє волосся, злегка стискають його біля коріння. Мені не боляче. Ні. Я отримую від цього задоволення. 
 
Його губи притискаються до моїх. Цей поцілунок не такий, як раніше. Не жадібний. Не жорсткий. Він ніжний ... чуттєвий ... до чортиків збудливий.  Його язик прослизає в мій рот, змушує мене тихенько застогнати, а після я відповідаю. Наші язики сплітаються, вологі звуки розносяться по кімнаті, від чого у мене геть зносить дах.