Моя в борг - Джулія Ромуш

- Серйозно? - Кейн нервово сміється. Все серйозно. Те, що сталося вчора, матиме серйозні наслідки. І кілька днів у лісі явно нічого не виправлять? - А що про накладку? Чи ти в цій глушині сидиш, бо любитель відпочинку на свіжому повітрі?! То якого біса дзвонив мені?! Сидів би далі й тішився!

Ідіотка! Господи, навіщо я взагалі кудись сіпалася? Потрібно було сидіти на місці та чекати. Потрібно було слухати батька та Аарона. Не пропускати повз вуха, а слухати. Що тепер буде?

- Потрібно відправити людей до будинку Кархана. Я там трохи наслідив, потрібно прибратися.

- Трупи? 

Господи, вони так просто про це говорять, у мене всередині все холоднішає. А ці двоє, ніби про щось звичайне говорять. Про щоденні справи.

- Так, не стримався.

- Ну от скажи, коли ти вже подорослішаєш? Ти хоч розумієш, що цій дівчинці ти створив проблем удвічі більше, ніж їх було спочатку?!

- Ти допоможеш чи ні? - Тепер я чую по голосу, що Аарон починає злитися. Йому не подобається, що його відчитали та засумнівалися у його діях. А я стискаю пальці в кулаки з такою силою, що їх практично не відчуваю.

- Я заберу дівчисько до себе. Вона поки що буде з Євою. Відправлю їх до заміського будинку. З охороною.

Хто така Єва? Дружина Кейна? Господи, мене заберуть від Аарона? Я не хочу. Мені вже страшно!

- У неї вночі був жар. Було б непогано ще лікареві її показати.

- Добре, Єва викличе лікаря. А ми з тобою поїдемо та подивимося, наскільки все погано.

Відразу відстрибую від дверей і йду на кухню. Серце б'ється в грудях як божевільне. Добре, що хоч не спалилася на підслуховуванні.

- Ташо, ти зараз їдеш, - Аарон підходить близько. На його обличчі немає посмішки, він напружений.

– Що? Чому?

- Ти будеш у безпечному місці. Я приїду за кілька днів.

- Ти... ти точно приїдеш? - Я вчасно згадую, що обіцяла бути слухняною, тому прикушую язик. Адже я все чула. Кейну та Аарону треба розв'язати проблему, яка здебільшого виникла через мене.

- Ти так просто від мене не відбудешся, - куточки його губ тремтять, але Бакер так і не посміхається.

- Речі збирайте, настав час їхати, - Кейн не приховує свого роздратування. І я відразу опускаю погляд у підлогу. 

Іду до кімнати, де ми ночували. Швидко збираю все, що встигла дістати із сумок. Тільки від однієї думки, що я знову скоро опинюся в компанії незнайомих мені людей, стає страшно. А якщо я не сподобаюся дружині Кейна?