Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Сині очі яскраво спалахують у темряві салону, коли я тягну Христину за руку і вмощую її у себе на колінах. Вона впирається долонями мені в плечі, обурено пищить, але я знищую її опір за кілька секунд. Стискаю тонку талію і цілую дівчисько в шию. Христина відразу завмирає, ойкає здивовано і починає тремтіти в моїх обіймах.

Ось так краще. Нехай трохи розслабиться і колишнього перестане згадувати.

Вдома я вже таким терплячим не буду.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно