Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова
Я давно хотіла побачити квартиру, де живе Алекс. В батьківському домі він залишався лише на вихідних, бо Василь Андрійович дуже цього хотів. Вітчим любить збиратися в тісному сімейному колі та обговорювати якісь незначні дрібниці, обмінюватися враженнями та просто добре проводити час. Тому Алекс смиренно приїжджав до нас у суботу та неділю.
І з того часу я закохалася у вихідні. З нетерпінням на них чекала, жила і дихала цими двома днями. Поки Алекс не поїхав, навіть не попрощавшись зі мною.
— Це твоє житло? — питаю, скидаючи на підлогу незручні туфлі.
— Так. Я не орендую квартиру, якщо ти про це.
— А не боїшся, що я запам'ятаю адресу і переслідуватиму тебе до кінця твоїх днів?
Мій тон жартівливий, безтурботний, я плескаю Алекса по плечу і, повернувшись навколо своєї осі, говорю:
— Але ти не хвилюйся, у мене погана пам'ять, тож я нічого не запам'ятаю.
— Прям взагалі нічого? — недовірливо хмикає він.
— Твою нелюбов до дотиків я точно не забуду, — фиркаю я, згадуючи, як уперто Алекс прибирав мою руку, але зрештою здався і дозволив потріпати його волосся.
— Ти завжди кажеш те, що думаєш?
Моя нестриманість його дратує. Ось знову він хмуриться і розглядає мене під яскравим кімнатним освітленням. Параноя розростається, захоплюючи легені, не дозволяючи дихати на повні груди. Я відвертаюсь, сукню недбалим рухом поправляю. Бретелька ледве тримається, ось-ось сповзе.
— Пригостиш дівчину чимось міцним? — вимовляю безтурботно, навіть весело. Це — нервове. Коли я надто хвилююся, то можу засміятись.
— Торф'яний віскі тебе влаштує? — він скептично вигинає брову.
— Так.
— Ясно. Ванна там, — він вказує на двері в кінці коридору.
Тіло в одну секунду деревеніє. Це натяк на те, що мені потрібно помитися перед сексом? Прям ось так одразу? А як же поговорити, впізнати одне одного хоч трохи?
Чи я неправильно сприйняла його слова?
Ох, я нічого не знаю про зв'язок на одну ніч. І гадки не маю, як це відбувається в інших.
Алекс іде на кухню. Я дивлюсь йому в спину, а потім повільно прямую у ванну кімнату. Вдих і видих. Ось так. Все буде добре. Не має значення, що мій перший раз відбудеться без кохання з боку Алекса. Головне, що у мене є до нього почуття.
Відкриваю кран та спостерігаю за тим, як біжить вода. Струшую з себе заціпеніння, притискаю холодні долоні до щок і дивлюся в дзеркало. Очі трохи печуть, я ніколи не носила кольорові лінзи, тому неприємні відчуття для мене в новинку. Наче піску насипали. І крапель зволожуючих я з собою не взяла.
Із сумнівом поглядаю на душ. Ні, я не митимуся, немов дешева повія перед сексом з клієнтом! Це якось зовсім тупо та неприємно.
— Швидко ти, — зауважує Алекс.
— Мені цього вистачило, щоб освіжитися, — невинно кліпаю очима. Бачу на столі келих із червоною рідиною та уточнюю: — Ти вино налив?
— Так.
— А чому не торф'яний віскі?
— Я не трахаю дівчат у п'яному стані. Після віскі ти швидко захмелієш.
До його грубої відвертості звикнути важко. Але я посміхаюсь, як дурепа, і обхоплюю ніжку келиха. Здійснюю круговий рух пальцями, щоб збовтати вино і розкрити його аромат. І нарешті роблю перший ковток. Насичений кислувато-терпкий смак стріляє по рецепторах, хміль відразу проникає в організм, розтікається по венах і артеріях.
Я один суцільний оголений нерв, і алкоголь діє на мене нищівно.
Голова пливе, губи розтягуються в усмішці. І чого я так панікую? Поруч зі мною Алекс, а не якийсь лівий мужик. Все буде чудово. Він знає, як задовольнити дівчину. Ця ніч буде найкращою у моєму житті.
— Гарне вино. Спробуєш? — і простягаю йому свій келих.
Він хитає головою. Відмовляється від моєї пропозиції. Впертий. Не любить пусті розмови.
Я ставлю келих на стіл. Здається, ігри скінчилися.
Алекс кладе руки мені на талію та притягує до себе. Владно, безкомпромісно. Він тут лідер, а мені залишається лише підкоритися.
— А ти цінуєш вино? — цікавлюся я. — Просто воно дуже дороге, навряд чи ти його випадково купив у супермаркеті. Та й у магазинах маленький вибір гідного вина. Краще в спеціалізовані точки йти, там сомельє все пояснить і пораду дасть. Я недавно взагалі перлину відшукала: італійське ігристе вино з божественним смаком. Весь заміс у тому, що виноградники ростуть на якійсь родючій та дуже дорогій землі, і до нас це шампанське рідко завозять. Мені пощастило.
Я роблю глибокий вдих, щоб знову кинутися у великі роздуми про алкоголь. А ще я назвала те ігристе вино шампанським. Непробачна помилка!
— Взагалі, це було просеко. У мене навіть фотографія пляшки у галереї збереглася. Я завжди знімаю смачну їжу та напої. Показати? Моя сумка в коридорі.
— Ти колись заткнешся? — перериває мене Алекс.
Я здригаюся. Все йде за планом. Хоча я нічого не планувала, будемо чесними. І зараз з кожною хвилиною знищую свої шанси на секс із Алексом.
