Гелтер Скелтер - Олександр Завара

Зрештою Остап доходив висновку, що все це – гра нажаханої моторошними подіями уяви, на яку не слід звертати уваги. Краще зосередитися на поточних справах, що повсякчас наражають на небезпеку. Проте це не спрацьовувало, у голову знову лізли підозри щодо існування чогось до біса важливого. Що наче й перед очима, але ніхто з них впритул цього не помічає. У результаті – чергові занурення у спогади, що, наче відзнятий відеофайл, неможливо хоч трохи змінити.

Його приятель лежав поруч нерухомо, дихав рівно, і Остап йому відверто позаздрив. Те, що Макс поводився трохи дивно, якось перестало його бентежити. Врешті-решт він і сам на свій лад божеволів, і не тільки зараз, а й відтоді, як почав розплутувати вузол, утворений легендою й повістю Гоголя. Цілком можливо, що його приятель так само намагається вирішити якусь проблему, однак чи пов’язана вона з їхньою спільною бідою, Остап і гадки не мав.

38

МАКС. НЕВИДИМЕЦЬ

Так, він самотужки намагався розплутати плетиво павутиння, але воно було набагато більшим, ніж міг уявити Мафін. У ньому змішувалося геть усе, наче в чудернацькому, божевільному танку: легенда про Панночку, те, що відбувалося з ними, та сама спадщина…

А ще й Алекс!

Макс існував ніби у двох світах одночасно. В одному з них він нібито намагався допомогти друзям впоратися з бідою, у якій вони загрузли по самі вінця. В іншому Макс насолоджувався тим, що нарешті знайшов своє місце, і дарма він цього боявся. Виявилося, що той, інший, не настільки жахливий, як про це розповідають невігласи. Але, певна річ, тут багато залежить від позиції, що її обере людина.

А їх, цих позицій, у всі часи існувало всього-на-всього дві – хижак і жертва.

39

БОГДАН. НЕВІЛЬНИК

Відсутність новин – це насправді хороша новина. Багато хто, напевно, міг би з цим посперечатися, але наразі Богдан Юрчук вважав саме так. І цією думкою тішився всі останні дні. Тільки сьогодні він все ж таки почав непокоїтися через загальне мовчання, бо воно здалося йому тим самим затишшям, що передує найжорстокішому ураганові.

Агент остаточно зник. Після єдиної телефонної розмови той більше не виходив на зв’язок, а на Богданові спроби щось дізнатися дівчина з «Песиголовців» монотонно відповідала: «Як тільки виникне потреба, наш співробітник неодмінно вам зателефонує». Від Дарини також жодних повідомлень. І хоча за цей час Богдан кілька разів починав коливатися, підозрюючи, що далеко не в усьому був правий, але не вважав це приводом, щоб зненацька схопити смартфон, набрати її номер і почати розмову.

«Чоловік повинен бути чоловіком, без зайвих шмарклів і вагань» – на цьому він і досі вперто стояв, однак ця впевненість вже починала потроху танути. Проте й здаватися Богдан поки що не збирався, бо вважав, що зарано.

Дзинь!

Коли його мобільний доповів про повідомлення в месенджері, хлопець усміхнувся й ледь не вигукнув: «Перемога!» Саме так – бо він бачив обличчя абонента на іконці.

За мить переможна посмішка зникла з його обличчя. Наступної секунди він відчув шалений приплив люті й гострого бажання переламати кінцівки тим, хто втягнув його кохану в цю кляту пригоду.

На щастя, ті були далеко.

40

ЕКСПЕДИЦІЯ

Ранок наступного дня в «Роуд Луврі» розпочався зі скандалу.

З того, що долинало з коридора, можна було зробити висновок: хтось із відвідувачів вкрай незадоволений послугами місцевої повії і відмовляється їй платити. Розлючена жінка натомість погрожувала розправою, згадуючи якогось Сєрого, який нібито відчикрижить клієнтові яйця і причепить їх на бампер своєї «Тойоти», якщо вона не отримає належне. Вгамовувати їх ніхто не збирався – подібні сцени, вочевидь, давно були звичними для персоналу.

Під акомпанемент цієї сварки прокинулася вся трійця, почуваючись так, ніби їх переїхали – і не раз – асфальтовим катком.

Першим наважився підвестися Макс. Йому кортіло зайняти душ, щоб пізніше не залишитися без гарячої води. Звісно ж, Господь завжди на боці тих, хто вміє вчасно схопити своє.

За ніч бойлер як слід нагрівся, і хлопчина із задоволенням пірнув під гарячі струмені. Саме так він любив – майже окріп. Давалося взнаки колишнє життя в сільській хаті, де треба було гріти воду в якійсь посудині, щоб помитися.

Змивши з себе залишки вчорашнього дня, Макс водночас звільнився від зайвих думок, а також від побаченого вночі сну, що пішов до каналізації разом із піною дешевого мила, яке пропонував «Роуд Лувр».

Нічне видиво було примхливо сплетено зі спотворених подій, що сталися останнім часом за його участі. Уві сні їхню хату, з якої вони з матір’ю колись втекли, оточила поліція. Там було не менше десятка спецмашин і з півсотні копів. Вони зайняли всі можливі позиції: перед воротами подвір’я, з усіх боків городу, садка, навколо будинку. І все це для того, щоб не дати злочинцеві жодного шансу. Кожен був готовий стріляти на ураження.

Це була масштабна операція по захопленню, якої не бачив не тільки їхній район, а й уся область.

Біля воріт поважно, але все-таки з осторогою походжав літній чоловік у штатському – схоже, очільник спецоперації. Зброї в нього наче не було, проте він тримав у руці мегафон – міцно, наче той і був його зброєю.

Усе це Макс бачив із вікна. Він перебував у своїй кімнаті, перебирав старі іграшки і відчував десь поруч присутність якоїсь химерної, незрозумілої, але досить привабливої сутності. Вона постійно перебувала з ним, мов янгол-охоронець.

Юобот з иджваз я. Юобот з я…

Так, він ніколи її не бачив, проте міг відчувати серцем і розумом, а ще дуже боявся, що чоловіки в чорній уніформі заберуть цього безтілесного невидимця.

У кутку кімнати, тихо схлипуючи, тулилися Остап із Дарою. Їх ніби за щось покарали, і вони мали стовбичити там, допоки не усвідомлять свої помилки. Із сусідньої кімнати теж було чути плач, а ще – голоси. Там про щось сперечалися Лана з Сергієм та Алексом. Кожен із них прагнув крізь сльози довести слушність своїх слів, але все перетворювалося на суцільний галас. Ба більше: вони намагалися докричатися до друзів, силкувалися щось сказати, попередити, але зрозуміти хоч щось було неможливо, бо зрештою кожен переймався виключно власними проблемами і мав свою