Три метри над рівнем неба - Федеріко Моччіа

був намальований захід сонця, хвилі та пляж. І серфінгіст. Серфінг — це точно набагато безпечніше, аніж їхати як «камомілла». Під малюнком був напис: «Бале…». Бабі нахилилась, але однак не змогла прочитати його цілком. Решта напису їй закривали «501» того типа. Хлопець витяг з кишені куртки папірець. Піднявся на ногах, наблизився до дзеркальця. Викрутив його догори, там з’явилось відображення місяця. Бабі глянула на бак. Тепер напис читався весь. Балерун. Ну звичайно, вона ж про нього чула. Кілька разів вона навіть бачила його там, перед школою. Казали, що він вживає наркотики. Балерун висипав уміст пакетика на дзеркальце. Кругловида блідота місяця закрилася білотою куди менш невинного порошку. Балерун нахилився. Приклав туди згорнуту трубочкою банкноту в десять тисяч лір і вдихнув. Місяць раптом знову заблищав у маленькому люстерку. Він став блискучішим і мрійливішим — принаймні для його очей, тепер більш відважних, хоча й ненадовго. Балерун провів пальцем по дзеркальцю, зібрав останні крихти цієї штучної радості і намастив собі їх на зуби. Посміхався без будь-якої справжньої причини. Він був біологічно щасливий. Запалив цигарку. Дівчина позад нього, волосся якої було забране під пов’язку, здавалось, нічого не помітила. Цигарку від нього вона однак прийняла. Зрештою, це був куди менш компрометуючий гріх. «Отже, те, що казали про Балеруна, — правда. Так не чесно, — подумала вона. — Не можна ганяти під наркотиками. Це не спортивно. Тим паче, якщо потім тебе пошлють на антидопінг, то все розкриється». Потім згадала. «Що я таке кажу? Це ж не кінні перегони! Тут немає нічого законного. Тут можна навіть бавитися наркотиками. Тут ганяють на швидкості у сто п’ятдесят на годину на одному колесі й з якоюсь бідолахою за спиною на додачу. Я — та бідолаха. Я — “камомілла”». Подивилась на людей довкола себе. Усі кричали. Був страшенний ґвалт. «І що я роблю в такому місці?»

Зв’язана позаду такого жлоба, як Даніло; на модифікованому мотоциклі; щоб ганяти, змагаючись з Гаком та Балеруном — останній, до того ж під наркотиками.

Їй захотілося плакати. Чорт забирай ту Палліну!

Степ щойно забрав свої двісті тисяч лір, коли Полло підштовхнув його ліктем.

— Гей, дивись-но, хто там, — Полло показав на мотоцикл, готовий до старту.

— Де? — Степ не зрозумів, куди слід дивитись.

— Ота позаду на мотоциклі Даніло — це хіба не подруга Палліни?

Степ примружився. Овва! Це була Бабі.

— І правда, — він замахав рукою з банданою й заволав її ім’я.

— Бабі! — вона почула, що її кличуть.

Це був Степ. Вона його впізнала. Він вітав її. І розмахував її банданою.

Прошепотіла майже самій собі: «Будь ласка, Степе, я хочу злізти звідси. Допоможи мені. Степе, Степе!»

Потім підняла одну руку, щоб попрохати його жестом підійти. У цю мить Сіга свиснув. Публіка заволала. Це було як вибух. Мотоцикли рвонули вперед, ревучи. Бабі знову притислася до Даніло, перелякана. Всі три мотоцикли стали на одне колесо. Бабі опинилась головою вниз. Їй здавалося, що вона майже на землі. Бачила асфальт, який швидко біг перед обличчям. Спробувала закричати, та мотоцикл ревів, а вітер куйовдив їй волосся. Не вийшло ні звуку. Пасок сильно стискав їй живіт. Нудило. Заплющила очі. Так було ще гірше. Здавалось, що вона зараз зомліє. Мотоцикл продовжував їхати на одному колесі. Переднє колесо трішки опустилось. Даніло ще газонув. Мотоцикл задерся вгору, і Бабі опинилась ще ближче до асфальту. Думала — зараз перекинеться. Один доторк до гальм — і мотоцикл ледь опустився. Так було вже краще. Бабі роззирнулась. Люди тепер змішались в одну різнобарвну групу, дещо розмиту. Чутно було тільки вітер і звуки інших мотоциклів.

Балерун був справа, трохи позаду від них. Його довге волосся виструнчував вітер, а переднє колесо, здавалось, нерухомо зависло в повітрі. Гак був ще трохи далі.

Даніло вигравав. Вона вигравала. Маддалена мала рацію. Він так стає на заднє колесо — просто диво! Бабі була оглушена. Почула звук праворуч. Обернулася. Балерун ще дужче газонув, перемикаючи передачі. Його мотоцикл встав занадто вертикально. Сухий удар по гальмах. Переднє колесо бахнулось об землю занадто швидко. Амортизатори... Мотоцикл підскочив на передньому колесі. Потім нахилився праворуч. Балерун спробував його втримати. Кермо вислизнуло йому з рук. Мотоцикл пішов ліворуч, зісковзуючи боком, потім знову праворуч, вихляючи заднім колесом. Балерун та дівчина позаду, зв’язані разом, вилетіли із сідла цього коня з навіженим мотором, що складався з толок та оскаженілих циліндрів. Впали, все ще зв’язані. Їх розділило трохи згодом, через твердість асфальту. Їхній пасок «Камомілла» був розірваний болем швидкості; вони зісковзнули отак, усе ще близько одне до одного на коротку мить, підскакуючи та обдираючи шкіру. Мотоцикл, тепер вільний від них, продовжив свій швидкий біг. Потім упав на землю, проїхав по асфальту, розкидаючи іскри, вкляк колесом, відтак прокотився перевертом ще десь зо сто метрів. Наприкінці зробив щось на кшталт перекиду. Бабі побачила, як він пролітає поряд із нею — високо у темному небі ночі. Скочив у небо метрів на п’ять зі своєю все ще увімкненою фарою, що освітлювала все довкруги. Намалював там світлом арку. Потім, після останнього незграбного зісковзування, упав на землю, підскакуючи та ламаючись, розкидаючи за собою тисячі маленьких шматочків сталі та кольорового скла. Тоненькі вогняні іскри, гаснучи, супроводили його до кінця подорожі.

Гак та Даніло зупинились. Глядачі на хвильку замовкли, а потім усі зрушили. У сідлах «Весп», «Si», «Boxer», «SH 50», вкрадених «Пежо», мотоциклів з різною літражністю, «Ямах», «Судзукі», «Кавасакі», «Хонд», «Метрополісів».

Армія мопедів зрушила, ревучи. Усі поспішали до місця аварії. Балерун звівся на одній нозі. Друга виглядала з розірваних джинсів, поранена й понівечена, кров текла з коліна. Горб під курткою вгорі означав, що плече йому вибило, а з лоба струменіла цівка темної крові, збігала по шиї і, пофарбувавши в червоне пір’їну-сережку, зупинялась на викоті футболки «Fruit». Балерун глянув на знищений мотоцикл. Нахилився й погладив його по баку. Частина пляжу геть злущилась. Серфінгіста більше не було, його змило хвилею розпеченого асфальту.

Усі з’юрмились довкола дівчини. Вона лежала долі. Права рука висіла їй, вигнута боком — зламана. Дівчина плакала від страху, голосно схлипуючи. Пов’язка загубилась. Геть обідрані руки були всі в крові. Це її налякало ще дужче. Знову у відчаї лягла на землю. Не розуміла, як їй насправді пощастило.

Бабі вивільнилась із лещат своєї «Камомілли». Злізла з мотоцикла. Перші кроки були непевними. Не трималась на ногах через хвилювання. Зайшла у натовп. Жодного знайомого