Його нагорода - Лія Серебро

-Дихай!!!! Дихай!!! Як тебе звати?! Дихай!!! Скільки пальців я показую!!! Говори! Дихай! Катя! Катюша!!! Дихай! Відкривай рот!!!! Вдихай!!!!!

Анжеліка раптово почула гучні, несамовиті крики Едуарда з операційної. Вона стрімко піднялася з крісла, підбігла до дверей і приклала вухо до скла. Добряче злякавшись за Катерину, не розуміючи того, що там зараз відбувається, крізь глухий стукіт серця в її вухах, Анжеліка намагалася прислухатися до того, що відбувається в операційній.

-Дихай!!! Катерина!!!! Вдихай!!!!- знову закричав Едуард.

-Алекс! Що там відбувається?! - уже схлипуючи і пускаючи сльозу, запитала його Анжеліка, коли той підійшов із паперовою тацею для кави і круасанами.

-Поняття не маю!!!- він також підійшов до дверей і приклав вухо до них.

Вони стояли й прислухалися до того, що відбувається. Чути було кроки лікаря і медсестер, дзвін інструментів і вже нерозбірливі розмови.

-"Щось пішло не так!" - вимовила Анжеліка злякано дивлячись на Алекса.

Алекс мовчки обійняв Анжеліку зі спини й уткнувся підборіддям у її потилицю.

-Скоро дізнаємося. Потерпи трохи, - він намагався заспокоїти Анжеліку, хоча в самого спостерігалася помітна тривожність.

Ще довгих п'ять хвилин пара простояла обійнявшись, мовчки і в тягучому невіданні. Нарешті вийшов Едуард. За ним на каталці вивезли Катерину. На його обличчі все ще була медична маска, а по очах неможливо було вгадати емоцій лікаря.

Із запитальними поглядами Алекс і Анжеліка підійшли до Едуарда. Катерину повезли в її палату.

-Жива! Усе добре!" - подумала Анжеліка.

Алекс полегшено зітхнув. Першим заговорив Едуард.

-Все пройшло добре! Тепер можете видихнути! Щоправда, Катя змусила нас добряче понервувати!" - витираючи піт із чола і знімаючи маску, почав Едуард. - Ми чули  як ти кричав і кликав її! Вона що, не дихала? - все ще схвильовано запитала Анжеліка.

-Оскільки втручання не складне, ми вкололи їй таку кількість наркозу, що б вона одразу по закінченню операції, просто в операційній, змогла прийти до тями. Це було б хорошим показником, що операція пройшла успішно. Але під час виходу з наркозу у Катерини зупинилася дихальна функція. Попросту, деякий час, уже перебуваючи у відносній свідомості, вона не могла дихати. Не переживайте, дихання відновлено.  Пухлину розміром з апельсин уже видалено і її життю більше нічого не загрожує! Вона вже у себе в палаті. Найімовірніше, у свідомості, якщо не заснула знову, можете провідати її. Але не довго! Пару хвилин! - сказав Едуард і поспішно пішов для вирішення поточних, робочих проблем.

-Катькааа! Ну ти не можеш без якихось особливих пригод!" - вигукнула Анжеліка, забігши в палату і пригорнувшись до ліжка подруги.

-Надо ж, у мене зовсім нічого не болить! Мені ніби й не робили операцію! Тільки слабкість і спати хочеться!" - невиразно промовила Катерина.

-Катя! Це ще наркоз діє! Ти розмовляєш, як п'яна!" - з поблажливою посмішкою сказала їй Анжеліка, прибираючи з чола подруги пучок кучерявого, сплутаного волосся каштанового кольору.

-Увечері всі разом можемо піти в бар і відсвяткувати вдалу операцію!" - бадьоро пожартував Алекс, зайшовши слідом за Анжелікою.

Катерина зобразила подобу посмішки, а Анжеліка з докором подивилася на Алекса.

-Ми поїдемо? З тобою все гаразд. Як остаточно відійдеш, дзвони! Алекс зараз дізнається в Едуарда, коли тебе можна виписувати!

З розумінням того, що проблему розв'язано, Катерина одразу заснула, щоб набратися сил.

Прокинулася вона тільки наступного ранку. Перше, що вона відчула, це чудове самопочуття. На подив живіт і місце, де був шов, практично не боліло. Повернувши голову до вікна, вона побачила Едуарда, що стояв до неї спиною. Він гортав стрічку новин у своєму мобільному телефоні.

-"Привіт!" - тихенько промовила вона.

Едуард заблокував телефон, засунув його в кишеню, підійшов до дівчини і сів на край її ліжка.

-Привіт! Я бачу, ти в доброму самопочутті. Усі твої показники в нормі! І якщо ти вчасно приїжджатимеш на перев'язки, то до вечора можеш опинитися вже вдома, у своєму рідному ліжку.

Едуард говорив якось скуто, ковтаючи закінчення слів і не відводячи очей від Катерини.

-Знаєш... Напевно, нам треба поставити всі крапки над "І"!" - раптом тон його різко змінився, і він став більш упевненим.

Катерина уважно слухала, не вставляючи жодного слова в його монолог.

-Ти мені дуже подобаєшся! Це правда! Ти молода, красива, завзята й мила дівчина. Мало того, я не виключаю, що між нами можливий навіть якийсь зв'язок. Але... - Едуард опустив голову, дістав знову мобільний телефон, щось знову перегорнув у ньому і продовжив.

-І я бачу, що тобі подобаюся... Але між нами нічого бути не може... Я одружений і дуже люблю свою дружину, сім'ю дітей. Тому буде краще для нас двох, якщо ти припиниш усі спроби кокетувати й фліртувати зі мною. Нічого не вийде, Катерино. Давай прото будемо друзями! Хорошими друзями!" - нарешті виговорився Едуард і став уважно спостерігати за реакцією Катерини.