Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська
Одягнувши плаття, помічаю, що животик росте не по днях, а по годинах. Сукня, яка до цього була мені вільна, зараз мене обтягує. Думаю ще тиждень-другий і я не зможу в неї влізти. Помилувавшись собою в дзеркалі, я з посмішкою на губах вийшла з кімнати.
Чоловік чекав мене на першому поверсі й варто було мені спуститися, як він, розвернувшись окинув мене поглядом з ніг до голови.
- Ти прекрасно виглядаєш, - і ось тут я розгубилася. Я по його очах бачила, що він не лукавив. Але ось я нічого не могла подіяти з тим, що його компліменти були для мене в новинку. Я збентежилася. Без жодних жартів.
- Дякую, - прошепотіла у відповідь.
- Пішли, - Габріель вказав мені рукою на двері і я, вдихнувши, попрямувала до машини.
Я переживала про те, що в автомобілі нам доведеться сидіти дуже близько один до одного і що буде ніяково. Але я даремно нервувала. За кермом був водій, я і Габріель сиділи ззаду, і чоловік практично всю дорогу до ресторану розмовляв телефоном по роботі. Мене мало це порадувати, не було ніяких незручних ситуацій, але ... я зловила себе на тому, що я засмутилася. Стало прикро, що він не приділив мені увагу. Кошмар! Я вже сама не розуміла чого хочу. Повний абзац!
Коли ми приїхали в ресторан я вже встигла сто разів змінити своє рішення щодо замовлення, а потім сто разів повернутися до первісного варіанту. Варто нам потрапити всередину, як послужливий офіціант посадив нас за самий крайній столик, створюючи якийсь натяк на інтим.
- Ви вже визначилися із замовленням? - Запитав хлопчина після того, як я вже пів години розглядала меню. Як тут можна було взагалі з чимось визначитися, коли очі розбігалися від розмаїття страв. Коли я уявляла в думках все, що читала, і воно здавалося шалено смачним.
- Мені потрібно ще п'ять хвилин, - подивилася на нього винувато і тоді не витримав Габріель. Чоловік почав зачитувати по списку всі ті страви, які були не гострими або не містили якихось небажаних продуктів у своєму складі. Разом в замовленні у нас було дванадцять чи п'ятнадцять позицій на радість офіціанту. Я бачила в його очах як він подумки вже уявляв куди витрачає щедрі чайові розміром з чиюсь зарплату.
- Навіщо ти це зробив? - Я не знала як на таке реагувати. Я його настільки дратувала своєю невизначеністю? Мені раптом стало соромно.
- Я просто не хотів, щоб ти вибирала. Ти завжди можеш брати все, що тобі хочеться.
- Але я стільки не з'їм, - все-таки це була турбота в такому вигляді.
- Щось зараз з'їси ти, а щось я, - знизав він плечима, - інше заберемо додому.
- Промовив як ні в чому не бувало і плювати йому було на те, що в таких місцях ніхто їжу з собою в коробочках не ніс. - Тобі ж це все сподобалося, значить дамо кухареві й покоївці вихідний, тому що цей маленький хом'ячок, - він кивнув у мій бік, - тільки що обріс запасом їжі на кілька днів. Посуд купимо одноразовий. І, напевно, одяг тобі на кілька розмірів більше, тому що з твоїм непомірним апетитом ...
Він почав сміятися, а я схопила зі столу зубочистку і запустила в нього. Габріель встиг ухилитися, але все одно вийшло весело і невимушено.
- Між іншим, я не одна все це їм, - погладивши живіт я посміхнулася, але ж малюк і справді став вимагати їжі більше, ніж раніше. Здається, хтось там сил набирається.
- Я з цим розрахунком і замовляв, - посміхнувшись чоловік подивився на мій живіт і на кілька секунд затримав на ньому погляд.
Після цього за столом запанувала коротка мовчанка. Недовга, тому що офіціант судячи зі всього і правда вирішив заробити сьогодні хороші чайові й вже через кілька хвилин почав приносити перші страви.
- До речі, я хотіла у тебе дещо запитати, - промовила обережно, коли удавала, що вибирала наступну страву для проби.
- Питай, - Габріель теж не став відриватися від справи й продовжив поглинати вечерю. Це я раніше не помічала, що він став теж більше їсти, або спеціально так робить, щоб я не відчувала себе бегемотиком.
- Та тека, яку ти мені дав, - повисло мовчання, і я про всяк випадок вирішила уточнити, хоча і так був зрозуміло, що чоловік не страждав розладом пам'яті, - де ще лежали папери про твоє розлучення ... Що там було ще? Я спочатку не встигла, а потім не наважувалася подивитися. А у світлі останніх подій взагалі забула, але ... зараз мені стало цікаво ...
Не те слово цікаво. Насправді я біля цієї теки кола навертаю не один день, але чомусь мені реально було страшно її відкривати. Якщо свідоцтво про розлучення лежало на поверхні, то які приголомшливі таємниці зберігалися там на дні?!
- Ти хочеш, щоб я це все тобі перерахував? - Він підняв на мене погляд, а я зависла на хвилинку. Чорт, та що ж там таке було.
- Мені є з-за чого хвилюватися? - Вирішила перейти відразу до справи. Адже саме незнання відповіді на це питання змушувало мене хвилюватися і переживати.
- Хіба що від радості, - Габріель посміхнувся і притягнув собі порцію салату, яка в моїй уяві виглядала куди смачніше, ніж на ділі, - всі документи й папери в цій теці показують серйозність моїх намірів. Як ти вже встигла переконатися ...
Це він зараз натякав на те, що заради мене і дитини розлучився з Самантою?
