Українська література » » Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

---
Читаємо онлайн Хрещений Батько - Маріо Пьюзо
обернувся до чоловіка, що сидів під стіною. Той не зробив жодного руху, закляк, мов спаралізований. Він обережно поклав руки на стіл і відвернувся вбік. Офіціант задкував на кухню з виразом жаху в очах, вирячених із невірою на Майкла, Солоццо все ще сидів на стільці, повалившись боком на стіл. Важке тіло стягло Маккласкі додолу. Майкл випустив пістолет спочатку собі на ногу, а потім той нечутно скотився на підлогу. Він бачив, що ні чоловік під стіною, ні офіціант не помітили, як він упустив зброю. Він кількома великими кроками дійшов до дверей і причинив їх за собою. Машина Солоццо ще стояла біля входу, але водія не було. Майкл звернув ліворуч, за ріг. Спалахнувши фарами, до нього підкотила задрипана тарадайка; розчинилися дверцята. Майкл ускочив у машину, і вона помчала, скажено ревучи мотором. Майкл побачив за кермом Тессіо; його вродливе лице було ніби вирізьблене з мармуру.

— Упорав Солоццо? — запитав Тессіо. На мить Майкла здивувало слово, яке вжив Тессіо. Звичайно його прикладають до спокушення жінок чи дівчат. Кумедно, але Тессіо вжив цей вираз саме тепер.

— Обох, — відповів Майкл.

— Ти певен? — перепитав Тессіо.

— Я бачив їхній мозок, — запевнив Майкл.

У машині для нього лежала переміна одежі. За двадцять хвилин він був уже на італійському фрахтовому пароплаві, цю відпливав до Сицилії. А через дві години пароплав вийшов у чисте море, і Майкл міг бачити крізь ілюмінатор вогні Нью-Йорка, що сяяли, як вогні пекла. Він відчував якусь неймовірну полегкість. Аж тепер повірив, що виплутався. Почуття було знайоме — пригадалось, як його підігнали на березі острова, щойно захопленого їхньою дивізією морської піхоти. Битва ще тривала, але він дістав легке поранення і його відвезли на госпітальне судно. І тоді він відчував таку величезну полегкість, як тепер. Хоча й розгуляється зараз там, як в пеклі, але вже без нього.

***

Другого дня після вбивства Солоццо й Маккласкі капітани й лейтенанти всіх поліцейських відділків Нью-Йорка заявили: поки не спіймають убивцю капітана Маккласкі, в Нью-Йорку не буде ніяких гральних домів, ніякої проституції, взагалі ніяких операцій мафії. По всьому місту пройшли посилені облави. Увесь незаконний бізнес завмер.

Увечері того ж таки дня посланці від «родин» запитали «родину» Корлеоне, чи згодна вона видати вбивцю. «Родина» відповіла, що ця справа зовсім її не стосується. Того ж вечора в завулку, біля будинків «родини» Корлеоне на Лонг-Айленді, вибухнула бомба, кинута з автомобіля, що під’їхав до ланцюга перед в'їздом, а потім утік. Того ж таки вечора двоє довірених людей «родини» Корлеоне були вбиті в невеличкому італійському ресторані в Грінвіч-Вілладж, коли мирно вечеряли там. Так розпочали війну п'ять «родин» у 1946 році.







КНИГА ДРУГА

Розділ 12

Джоні Фонтане недбало махнув прислужникові, мовляв, можеш іти, ти більше не потрібен, і додав: «До ранку, Біллі». Виходячи з просторої вітальні з вікнами до Тихого океану, що використовувалась і як їдальня, негр-дворецький кивнув головою. Це був не поклін слуги, а такий собі дружній жест, зроблений лише тому, що Джоні сьогодні вечеряв не сам.

Він запросив до себе Шарон Мур — дівчину з нью-йоркського району Грінвіч-Вілладж, вона прибула в Голлівуд на проби для невеличкої ролі у фільмі, який знімав старий ловелас, що в свій час добряче поповолочився. Дівчина з'явилася на студії, коли Джоні знімався у Вольцовому фільмі. Вона постала перед Джоні молодою, незіпсованою, чарівливою й дотепною, отож він і запросив її цього вечора до себе. Його запросини на обід цінувалися високо, на зразок царської милості, і вона, звісно, погодилась.

Шарон Мур, напевне, сподівалась, що Джоні напрямки перейде до діла, до такої думки схиляла його репутація. Проте Джоні не поділяв голлівудського ставлення до жінок, як до «живого м'яса». Він ніколи не спав з дівчиною, якщо вона не мала чогось по-справжньому приваблюючого. За винятком, звісно, тих випадків, коли набирався до непритомності й опинявся в одному ліжку з жіночкою, про яку не пам'ятав, коли і як з нею зустрівся і чи десь бачився взагалі. А тепер, у свої тридцять п'ять, коли був уже розведений і не жив з другою дружиною і коли, мабуть, з тисячу статевих перемог було на його бойовому рахунку, Джоні не грішив колишньою хтивістю. Але щось у цій Шарон Мур збуджувало його, отож він і запросив її на обід.

Сам він ніколи не споживав зайвого, проте для нього не було таємницею, що молоді вродливі дівчиська, стягаючись на гарне вбрання, самохіть виснажували себе і звичайно на побаченнях їли як не в себе, тому на столі почастунків не бракувало. Так само, як і напоїв: шампанське у відерці з льодом, шотландське і канадське віскі, бренді і лікери на приставному столику. Джоні подав склянки з коктейлями і заздалегідь приготовані тарілки з їжею. По вечері він провів її у величезну вітальню, скляна стіна якої виходила на Тихий океан. Джоні поставив на програвач першу із стосу платівок з записами Елли Фіцджеральд і сів на диван поряд з Шарон. Поговорив трохи з нею, поцікавився, якою вона була підлітком — була хлопчакуватою чи упала за однолітками, була відлюдькуватою чи товариською, серйозною чи веселою. Усі ці подробиці завжди зворушували й допомагали розбудити ніжність, якої він потребував для інтимних взаємин. Вони вмостились на дивані дуже зручно, по-дружньому. Він поцілував її в уста — то був дружній холодний цілунок, вона не зробила спроби відповісти тепліше, він теж. За величезним вікном, як на картці, у місячному сяйві розгорнувся темно-синій аркуш Тихого океану.

— А чому ти не ставиш власних записів? — спитала Шарон із задерикуватими нотками в голосі. Джоні посміхнувся до неї. Йому подобалося, що вона під'юджує його.

— Бо є більш голлівудські співаки, ніж я, — відповів Джоні.

— Постав щось для мене, — попросила вона. — Або краще заспівай. Знаєш, як ото у фільмах. Я розтану й зомлію біля тебе, як ті дівчатка на екрані.

Джоні весело розсміявся. Коли був молодий, він саме так і діяв і завжди досягав театрального ефекту — дівчата намагалися прибрати сексуального вигляду і умлівали, посилаючи палкі пожадливі погляди в уявну кінокамеру. Але тепер він і не мріяв заспівати дівчині, бо, по-перше, не співав уже кілька місяців і не був певний у своєму голосі. А по-друге, аматорам і невтямки,
Відгуки про книгу Хрещений Батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: