Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Галя замовкає, а я нервово висмикую у неї свій телефон. Ще не вистачало, аби вона побачила моє дивне селфі та його слова про покарання чи взагалі документ відкрила!

Ніхто не має знати про незвичний формат наших стосунків. А якщо Галя ненароком дізнається, то не зрозуміє, а Роман розізлиться.

Та, либонь, кожна людина не зрозуміє. І я спочатку не розуміла. Але що там… Я досі не тямлю, чому Романа так сильно манить ця тема. Так сумно живеться, що хочеться чогось гострішого?

- Галю, дуже негарно читати чужі повідомлення, - гримаю на неї, а очима передивляюся звістку від Загребельного.

Ресторан… Це мені подобається. Можна сказати, що класичне побачення. Хоч щось на цій зустрічі буде таким, як я волію…

Також я вже скоріше хочу цього моменту - посидіти в ресторані, а також сказати, що весь тиждень була чемною. Сам же говорив - не тільки покарання бувають. Хочу свою законну винагороду.

- Ой, Насте, там же нічого такого не було. Він же тобі не дікпік скинув. А якби скинув - не показала? Але не бійся - не маю на меті відбити. Просто цікаво… Не більше.

- Галю, мене лякає твоя нездорова тяга до цього місця, - бурмочу, згадуючи її довгі розповіді про те, як без помилок визначити довжину чоловічої гідності, не заглядаючи до штанів. По розміру взуття, густоті брів, відстанню між великим та вказівним пальцями, лініями на долоні та подібне. Усі способи не пам'ятаю.

- То природа - нічого зі собою не можу поробити, - розводить руки в сторони. І тут же додає. - А ти йому сказала, що нікого не мала? Бо з повідомлення втямки, що вночі забавки будуть.

Негативно киваю.

- А чому?

- Не знаю, - відповідаю я.

Хоча для цього не траплялося зручного моменту. Коли були в готелі, то настільки була обпалена пристрастю та бажанням, що не думала про це, а коли дізналася про його смаки, то мій статус "незаймана" точно був не на першому місці.

- Чи ти йому сюрприз готовиш? - запитує Галя.

- А хіба для них це подарунок? - відписую Роману: "Привіт. Домовилися".

- Я читала, що для деяких - так. Типу перший… Ніхто ще там не був, а він такий тут прийшов та свої порядки наводить.

- А для інших? - бачу, як читає моє повідомлення Роман.

- Є відсоток, що їм однаково, і частина, які хочуть мати стосунки лише з дамами, які на цьому знаються, а не лежать кандибою (1).

- У кожного свої специфічні смаки, - кажу я, а  він ставить вподобайку моєму повідомленню.

- Це точно, - задумливо вимовляє Галя. - Але я на сто відсотків переконана, що тобі з ним не має бути сумно в ліжку.

Я зиркаю на подругу, яка каже це замріяно. Так, Галинко, мені точно з ним не стане сумно, аби тільки до кропиви чи апельсина все ненароком не доходило. Хай постійно буде літак, але беруть сумніви.

- Насте, ти чому зблідла? Тобі страшно?

- Ні, - хитаю головою.

- То що з тобою?

- Та нічого… Усе нормально.

- Точно?

- Так, - ховаю смартфон до сумочки, та ми йдемо до автівки.

Коли я приходжу додому, то мене одразу перепиняє мама. На її обличчі біла маска з глини, яку щойно нанесла, а волосся в рожевому тюрбані.

- О, чудово, що ти раніше прибігла зі шопінгу, - торохтить. - Йди мий голову та збирайся. Поїдеш із нами.

- Куди? - питаюся, бо в реальності я нікуди не хочу їхати. Я зморена після магазинів. Ноги гудуть.

- На відкриття ресторану. Твій батько забере нас о сьомій вечора, а тому бігом у душ і макіяж робити. Часу не так багато залишилося.

- Мамо, а для чого я там? - намагаюся викрутитися. - Я краще вдома побуду…

- Ага, вдома побудеш, - стискує губи. - І що будеш робити? Ту цікавеньку  книжку читати та у долоні плескати?

Я червонію, мов томат, бо… Величезна чортівня! Я ту книгу зі собою взяла, а біля книги ще…

- Мамоооо… - протягую, закусуючи вуста від палкого сорому, який колотить тіло. - Що ти шукала в моїх речах?

- Мені був потрібний твій крем, а до того, Насте, щоб я там не знайшла цікавого, крім книги, - говорить вона, і тямлю, що все ж таки натрапила на нього  - вібратор. - Не осуджую, а ось ту цікавеньку писанину потім на декілька вечорів конфіскую. Перша глава цікава.

- Угу, - схиляю голову, згадуючи який там вкрай гарячий початок - зі сексу все стартує. Тепер мама знає, що я читаю. Жах та сором. І не тільки читаю…

Ахах… Аби не дізналася на що я в реальному житті підписалася. Той роман буде осторонь нервово цигарку шмаляти.

- Не "угу", а збиратися, - повторює мама. - Бігом! Нема чого вдома сидіти!

До сьомої години я готова. На обличчі сидить вечірній макіяж - чорні стрілки з ніжними рожевими тінями, а на губах лише блиск. Волосся намагалася накрутити, але марна справа. Скільки не тримала плойкою - цю рівну солому ніяк не завити. Не слухається. Локони успішно розпадалися.