Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

- У нас теж може бути син, - грайливим голосом каже чоловік.

- Угу... - не знаю, що на це відповісти. Що мене коробить від однієї цієї його фрази? А інших слів знайти не виходить. Тому поспішно переводжу тему розмови.

Влад десь поїхав через годину після нашого приїзду. І повернувся лише увечері. Взяв сина на руки і пішов до кімнати.

Уклавши чоловіка в ліжко. Пішла до ванної кімнати. Там дала волю сльозам. Скільки я ще витримаю? Треба лягти спати. А вранці... вранці ми разом. І можливо, щось так зміниться. Мій телефон завібрував. Повідомлення від Влада.

«Чекаю тебе за три години…» далі вказана адреса…