Забуте вбивство - Агата Крісті
з уваженієм Лілі Кімбл.
— Лист прийшов на мою колишню адресу в Дилмауті, — сказав Кеннеді, — але звідти мені його переслали. Вирізка з газети — це ваше оголошення.
— Чудово, — сказала Ґвенда. — Ви бачите, та Лілі не думає, що Гелену вбив мій батько!
У її голосі звучала радість. Доктор Кеннеді подивився на неї стомленими добрими очима.
— Я сподіваюся, так воно й було, Ґвенні, — лагідно сказав він. — Гадаю, ми зробимо ось так. Я відповім на її листа й попрошу, щоб у четвер вона приїхала сюди. Залізниця в нас працює надійно. Зробивши пересадку на станції Дилмаут, вона буде тут десь о пів на п'яту або трохи пізніше. Якщо ви обоє приїдете до мене в той день, ми зможемо розпитати її разом.
— Чудово, — сказав Джайлз. Він подивився на свого годинника. — Нам треба поквапитися, Ґвендо. Нам призначено зустріч, — пояснив він. — Зустріч із містером Ефліком, власником фірми автобусних екскурсій «Жовтий Нарцис», а він дуже заклопотаний чоловік — так він нам сказав.
— Ефлік? — спохмурнів Кеннеді. — Так, я, звичайно, про нього чув. Екскурсії по Девону в бридких автобусах, пофарбованих у колір вершкового масла. Але це прізвище здається мені знайомим і в якомусь іншому зв'язку.
— Гелена, — сказала Ґвенда.
— Святий Боже, той самий хлопець?
— Так.
— Але ж він був жалюгідним дрібним пацюком. То він чогось досягнув у світі?
— Я можу поставити вам одне запитання, сер? — сказав Джайлз. — Ви урвали якісь стосунки, що виникли між ним та Геленою. Ви це зробили лише з міркувань його, скажімо, низького суспільного становища?
Кеннеді подивився на нього сухим поглядом.
— Я чоловік старих поглядів, юначе. Сучасне євангеліє стверджує, що всі люди рівні й однаково гарні. 3 погляду моралі це справді так, не заперечую. Але я вірю в той факт, що існує суспільний стан, у якому ти народився, — і я певен, тобі ліпше залишатися в ньому. А крім того, — додав він, — той суб'єкт не здавався мені хлопцем порядним. І потім він довів, що я мав слушність.
— А що він, власне, зробив?
— Я вже точно не пам'ятаю. Здається, він хотів продати за гроші якусь інформацію, що її роздобув на службі у Фейна. Якісь конфіденційні відомості про одного з їхніх клієнтів.
— А він переживав, коли його прогнали зі служби?
Кеннеді скинув на нього гострим поглядом і лаконічно відповів:
— Так!
— І не було жодної іншої причини, з якої вам не подобалася його дружба з вашою сестрою? Він не здавався вам… дивним у чомусь?
— Якщо ви вже порушили цю тему, то я відповім вам цілком відверто. Мені здавалося, а надто після того, як його звільнили зі служби, що Джекі Ефлік виявляв ознаки неврівноваженого темпераменту. Щось подібне до манії переслідування. Але, схоже, це не завадило йому згодом досягти в житті певного успіху.
— Хто його звільнив? Волтер Фейн?
— Я не маю жодного уявлення про те, чи був до цього причетний Волтер Фейн. Його звільнила фірма.
— І він намагався виставити себе невинною жертвою?
Кеннеді кивнув головою.
— Зрозуміло… А тепер нам треба мчати швидше за вітер. До четверга, сер.
II
Дім був нещодавно збудований. Залізобетонний, вигнутої форми, з широкими вікнами. Їх провели через широкий хол до кабінету, половину якого займав великий, оздоблений хромом письмовий стіл.
Ґвенда нервово прошепотіла Джайлзу:
— Я просто не знаю, що ми робили б, якби в нас не було міс Марпл. Ми посилаємося на неї за кожним поворотом. Спочатку нам у пригоді стали її друзі в Нортумберленді, а тепер дружина вікарія з її щорічною екскурсією «Хлоп'ячого клубу».
Джайлз застережливо підняв руку, бо двері відчинилися й Дж. Дж. Ефлік швидко увійшов до кімнати.
Це був повний чоловік середнього віку, одягнений у яскравий картатий костюм. Очі в нього були темні й проникливі, обличчя рум'яне й добродушне. Він ніби втілював популярне уявлення про успішного букмекера.
— Містер Рід? Доброго ранку. Радий познайомитися.
Джайлз відрекомендував йому Ґвенду, і той потиснув їй руку, можливо, з перебільшеною сердечністю.
— І що я можу зробити для вас, містере Рід?
Ефлік сів за своїм величезним письмовим столом. Він запропонував гостям цигарки з оніксової коробки.
Джайлз заговорив про екскурсію «Хлоп'ячого клубу». Її хочуть організувати його давні друзі, і він зацікавлений у тому, щоб допомогти їм облаштувати дводенну поїздку по Девону.
Ефлік відповів йому в стилі справжнього бізнесмена: назвав ціни й висунув кілька пропозицій. Але на його обличчі був вираз певної розгубленості.
Нарешті він сказав:
— Із цим усе досить ясно, містере Рід, я вам потім зателефоную, щоб обговорити остаточні умови. Але це справа, що стосується моєї професійної діяльності. Та якщо я правильно зрозумів свого клерка, то ви хотіли зустрітися зі мною для суто приватної розмови за моєю приватною адресою.
— Атож, містере Ефлік. Насправді існують дві причини, з яких я хотів би поговорити з вами. Одну справу ми вже з'ясували. Друга має приватний характер. Моя дружина, яка тут перед вами, дуже хотіла б знайти свою мачуху, якої не бачила багато років, і ми подумали, чи не змогли б ви допомогти нам.
— Ну, якщо ви скажете мені, як звати ту леді — я так розумію, я з нею знайомий?
— Ви з нею були знайомі колись. Її звуть Гелена Гелідей, а до свого одруження вона була міс Геленою Кеннеді.
Ефлік сидів дуже спокійно. Він підняв очі й повільно відхилився назад на