На межі бажання - Адалін Черно

Руслан

— Ми маємо зупинитися, — несміливо шепоче Аня, та ледь відчутно штовхає мене в груди.

— Не треба, — як уві сні, перериваючи наш поцілунок.

Навіщо зупинятися? Вона хоче мене, я хочу її, хіба може бути щось важливіше за це? Що ще вона вбила собі в голову, що я молодший і не можу її трахнути, що вона спокушає мене, хоча не повинна?

Збиваю її протест натиском і поглиблюю поцілунок, підхоплюю Аню під пружні сідниці й саджаю її на барну стійку. Вона дивиться на мене згори вниз. Розгублена, з почервонілими припухлими губами й палкими від бажання очима. Полонить своїм поглядом так, що я не можу думати про те, щоб зупинитися. Навіть думки такої не припускаю.

Й Аня не дає цього зробити. Тремтячими від хвилювання пальчиками торкається моїх оголених біцепсів, але відразу відсмикує руку, ніби застає себе за чимось ганебним. Я не хочу, щоб вона соромилася чи була скутою, щоб стримувалася зі мною.

— Зроби так ще раз, — вимагаю у неї, але вона лише хитає головою й міцно хапається руками за стільницю. — Прошу, Аню.

Я майже благаю її про це, і її захист ламається. Я бачу як якийсь невидимий бар’єр між нами руйнується. Вона ледь помітно смикає рукою й тільки потім дозволяє собі зробити це ще раз: торкнутися мого оголеного тіла і провести по ньому пальцями.

Блядь, я не розумію! Її чоловік ідіот чи недалекий? Він що, ніколи не цілував її? Не викликав бажання? Чому вона дивиться на мене так здивовано й так гаряче? Чому торкається так, ніби ніколи нікого раніше так не торкалася?

Вона ховає очі, хоча я намагаюся зазирнути в них. Не знаю, що хочу там розгледіти: захоплення, подив, страх.

— Подивися на мене, — прошу, але вона хитає головою.

Вперта.

— Подивися, — наполягаю й обхоплюю рукою її підборіддя, змушуючи повернути голову й поглянути мені в очі. — Хочу, щоб ти дивилася на мене. Щоб не стримувала себе. Зі мною не потрібно цього робити.

— Руслане… — її голос ледь чутний. — Я не думаю, що ми повинні… що ми можемо…

— Я не стану змушувати тебе, — переконую її. — Не стану брати силою, Аню. Якщо ти відштовхнеш мене… по-справжньому… я відійду.

Вона дивиться на мене так, ніби не розуміє, але після цього киває. І не відштовхує. Просто водить тонкими холодними пальчиками по моїй не на жарт розжареній шкірі, вивчає чи не кожен сантиметр, та все ж ніяково відводить погляд. Вона старша від мене, але помітно, що в сексі недосвідчена, або ж скута. Я не можу зрозуміти, що відбувається. Невже її чоловік-довбойоб не міг навіть задовольнити її? Тому бив її? Щоб самоствердитися?

Сам не розумію, як заводжуся, напружую м’язи на руках і стискаю кулаки. Аня помічає це і трохи відсторонюється.

— Вибач, — шепочу та кладу руки на її тонку талію.

Притискаю до себе ближче, буквально вдавлюючи промежиною у свій прес. Вона охає й лише сильніше обіймає мене за шию. Така гаряча, податлива, справжня, така… моя. Між нами ще нічого не було, а я вже відчуваю це. Коли тебе веде від одного погляду на неї, коли всередині щось смикається, коли вона дивиться на тебе, коли нестерпно пече в місці її дотиків. З нею все так. Не як з іншими, коли керуєшся тільки бажанням.

Навіть зараз. Член стоїть кілком, я давно готовий трахнути її й знаю, що вона не буде проти, що ще трохи натиску дозволить мені отримати бажане, але я тягну. Мені не потрібен просто секс. Зараз не потрібен. Не після всього, про що я дізнався. Не після того, як зрозумів, яка вона.

— Нічого не буде, Аню, чуєш? — вимовляю хрипко, хоча, бачить бог, хочу її неймовірно.

Вона лише киває й дозволяє собі розслабитися. Не повністю, але цього вистачає для того, щоб я заліз долонями під її футболку, щоб провів ними по оголеній спині, по ключицях, на яких випирають кістки. Ніколи не думав, що такі бувають. Худенькі, тендітні, на тлі яких ти — здоровий бугай, який здатний переламати їх одним незграбним рухом. Десь всередині обіцяю собі відгодувати її, тому що чоловік довів її до такого стану, що на ній висять речі, хоча й попа, і груди, усе при ній.

— Рус… Руслане…

Вона так еротично вимовляє моє ім’я, що член смикається від однієї його згадки. Від її хрипкого від збудження голосу.

Я пробираюся руками до її стегон, опускаю долоню нижче і впираюся нею в низ живота. Так, щоб вона відчула тиск. Аня намагається ухилитися, відсунутися й чинити опір, але не може, тому що я притискаю її до себе сильніше і впиваюся поцілунком в її губи, ловлячи хрипкий, гортанний стогін, який проривається крізь її губи. Я випиваю його до дна, відчуваючи тріумф і не розуміючи, що зі мною відбувається.

Вона мокра. Наскрізь. Навіть крізь шорти відчуваю її бажання, але мені цього мало. Заводжу руку за тонку тканину, натягую її трохи на себе й торкаюся пальцями її клітора. Вона намагається відхилитися та щось пробурмотіти, але я хапаю її рукою за потилицю й перериваю поцілунок лише для того, щоб притиснутися чолом до неї та прохрипіти:

— Припини! Ти хочеш мене, а я обіцяв, що не зайду далі.

Кілька секунд очі в очі, Аня ковтає, і я знову цілую її, штовхаючись пальцями далі, глибше, сильніше. Натискаю на чутливу точку всередині й відчуваю, як вона стискає мене м’язами, як прикушує губу до крові, несила стримувати себе.