Українська література » » Молодий місяць - Стефані Маєр

Молодий місяць - Стефані Маєр

---
Читаємо онлайн Молодий місяць - Стефані Маєр
мій план. У Ерика й Кеті уже були плани — вони відмічали три тижні з дня початку своїх стосунків чи щось у такому роді. Лорен дісталася Тайлера й Конора швидше, ніж Майк, тож вони були теж зайняті. Навіть Квіла не було — побився з кимсь у школі. Зрештою тільки Анжела з Беном і, звісно, Джейкоб змогли піти.

Зменшення кількості учасників не послабило очікувань Майка. Він тільки й говорив, що про п’ятницю.

— Ти впевнена, що не хочеш подивитися «Завтра й завжди»? — запитав він за ланчем, назвавши романтичну комедію, яка була зараз на вершині популярності. — Вона отримала найкращі відгуки.

— Я хочу подивитися «Схрещені ниті», — наполягала я. — Я налаштована на екшн. Побільше крові й нутрощів!

— Ну гаразд, — Майк відвернувся, але я встигла прочитати вираз його обличчя: мабуть, вона таки звихнулася.

Коли я приїхала додому після школи, біля будинку була припаркована дуже знайома мені машина. Джейкоб стояв, спершись на капот, його обличчя розтягнулося в широкій посмішці.

— Не може бути! — вигукнула я, вискочивши з пікапа. — Ти завершив! Просто не можу повірити! Ти закінчив «реббіта»!

Джейк світився від щастя.

— Минулої ночі. Це його перше плавання.

— Неймовірно, — я високо задерла руку, щоб дати йому п’ять.

Він ляснув долонею по моїй, потім не забрав її, а переплів свої пальці з моїми.

— Ну то що, сьогодні я за кермом?

— Звісно, — сказала я й голосно зітхнула.

— Щось не так?

— Все, я здаюся, не можу нічого вдіяти. Ти переміг. Ти старший за мене.

Він тільки знизав плечима: його зовсім не здивувала моя капітуляція.

— Звісно, що я старший.

З-за повороту долинуло пихкання «шевроле» Майка. Я швиденько висмикнула свою долоню з руки Джейкоба, і на його обличчі з’явився такий вираз, якого я не повинна була бачити.

— Я пам’ятаю цього хлопця, — сказав він тихо, коли Майк припаркувався з протилежного боку вулиці. — Це той, який вважав тебе своєю дівчиною. Він досі так думає?

Я підняла брову.

— Деяких людей важко в чомусь переконати.

— Проте, з іншого боку, — сказав Джейкоб задумливо, — іноді наполегливість дає плоди.

— У більшості випадків вона дратує. Майк вийшов із машини й перетнув вулицю.

— Привіт, Белло, — привітався він зі мною, та коли він побачив Джейкоба, його погляд насторожився. Я також подивилася на Джейкоба, намагаючись бути об’єктивною. Він і справді не був схожий на другокласника. Він був такий великий — голова Майка ледве сягала йому до плеча; я навіть не хотіла думати, якою була я порівняно з ним — та й із виду він був старший, навіть у порівнянні з минулим місяцем.

— Привіт, Майку! Ти пам’ятаєш Джейкоба Блека?

— Не дуже, — Майк простягнув руку.

— Я давній друг сім’ї, — представився Джейкоб, простягнувши Майкові долоню. Вони потиснули один одному руки з більшою силою, ніж це було потрібно. Коли цей ритуал скінчився, Майк почав розминати пальці.

Раптом із кухні долинув дзвінок телефону.

— Краще мені відповісти — може, це Чарлі, — сказала я й помчала до будинку.

Це був Бен. Він повідомив, що Анжела захворіла — у неї шлунковий грип, а він не має настрою іти без неї. Він вибачився, що підвів нас.

Тряхнувши головою, я повільно пішла назад до хлопців. Я щиро сподівалася, що скоро Анжелі стане краще, але повинна визнати, що я егоїстично засмутилася через такий розвиток подій. Тільки ми втрьох — Майк, Джейкоб і я — проведемо цей вечір разом… чудовий план, подумала я з похмурим сарказмом.

Здавалося, що Майк та Джейк зовсім не здружилися за час моєї відсутності. Чекаючи на мене, вони стояли на відстані кількох кроків один від одного й дивилися в різні боки; на обличчі Майка був похмурий вираз, а Джейкоб був, як завжди, веселий.

— Анжела захворіла, — мовила я сумно. — Вони з Беном не зможуть до нас приєднатися.

— Це все грип. Остін та Конор також сьогодні захворіли. Може, перенесемо поїздку на наступний раз? — запропонував Майк.

Я й рота не встигла розтулити, як заговорив Джейкоб.

— Я не збираюся нічого переносити, але якщо ти не хочеш, Майку…

— Ні, я їду, — перебив Майк. Я просто хвилювався за Анжелу та Бена. Поїхали, — і він рушив до свого «шевроле».

— Гей, ти не заперечуєш, якщо ми поїдемо на машині Джейкоба? — запитала я. — Я йому пообіцяла — він щойно завершив ремонт. Він сам її зібрав, — похвалилася я, як горда матуся хвалиться успіхами своєї дитини.

— Прекрасно, — огризнувся Майк.

— От і добре, — сказав Джейкоб, наче все владналося. Здається, йому було набагато комфортніше, ніж будь-кому з нас.

Майк сів на заднє сидіння «реббіта» з виразом відрази на обличчі.

Джейкоб був у своєму звичному сонячному гуморі, без угаву торохкотів, аж поки я зовсім не забула про мовчазного Майка, який дувся на задньому сидінні.

Тоді Майк змінив стратегію. Він нахилився вперед й поклав підборіддя на спинку мого крісла; його щока майже торкалася моєї. Я відсунулася вбік, розвернувшись спиною до вікна.

— А радіо тут є? — запитав Майк із натяком на зухвалість, перебивши Джейкоба на півслові.

— Так, — відповів Джейкоб. — Але Белла не любить слухати музику.

Я здивовано зиркнула на Джейкоба. Я ніколи йому цього не говорила.

— Белло? — запитав Майк роздратовано.

— Він правий, — пробурмотіла я, досі витріщаючись на спокійний профіль Джейкоба.

— Як можна не любити музики? — допитувався Майк. Я знизала плечима.

— Не знаю. Вона просто мене дратує.

— Гм, — фиркнув Майк, відкинувшись на спинку крісла. Коли ми приїхали до кінотеатру, Джейкоб вручив мені десятидоларову купюру.

— Що це? — запротестувала я.

— Я не достатньо дорослий, — нагадав він мені. Я тихо засміялася.

— А як же твій відносний вік? Як гадаєш, Біллі мене вб’є, якщо я проведу тебе в кіно?

— Ні. Я попередив його, що ти збираєшся заплямувати мою невинність.

Я засміялася, й Майк додав кроку, щоб не відставати від нас. Я так хотіла, щоб Майк вирішив вернутися назад. Він був такий похмурий — не дуже годящий настрій для вечірки. Але водночас я не хотіла, щоб цей вечір закінчився наодинці з Джейкобом. Це б зовсім не допомогло.

Фільм був саме таким, як про нього говорили. Уже в перших кадрах четверо людей вибухнули й одна залишилася без голови. Дів чина, що сиділа попереду мене, затуляла обличчя руками й притискалася до грудей свого приятеля. Він гладив її по плечу й також час від часу здригався. Не було схоже на те, що Майк дивиться фільм. Його обличчя здерев’яніло, й він увесь час дивився на завісу над екраном.

Я твердо постановила витримати ці дві години,

Відгуки про книгу Молодий місяць - Стефані Маєр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: