Наша дахозносна весна - Анна Харламова

   — Ми взагалі хотіли її схопити, прив'язати до стільця і чекати на вас, але потім подумали, що краще по-тихому все зробите ви. Бо якщо ми візьмемося за справу, вам доведеться ходити і відвідувати нас до в'язниці. — Хихотить Саммер.

   Ми всі сміємося і прощаємося до післязавтра на веселій ноті.

   — Нарешті. — Видихає Лейла і тулиться до мене ще дужче.

   — Скоро отримаємо бажане і одразу одружимось. — Кажу я, дивлячись в неймовірні очі Лейли. — Кохаю тебе моя Бджілочко. 

   — Кохаю тебе мій красунчику. 

   Я цілую її і вона з усмішкою відповідає мені смачним цілунком. 

   За кілька хвилин я починаю веслувати до берега. Коли ми віддаємо човен, одразу йдемо до автівки, яка припаркована неподалік. Звідти одразу їдемо до мотелю, і коли дістаємось номеру, в поспіху роздягаємось і пірнаємо у ліжко кохатись.