Кінець світу: Естелла - Nilett

— Якби я вірила всьому що кажуть, ти б вже була піддослідним кроликом, а не моїм помічником у лабораторії. Тож годі випробовувати моє терпіння Крістен-Вайлет. Знай де твоє місце та припини скиглити як мале дитя. Ти інфікована так ще й мутована як Фіар. Будь вдячна за спокійне життя. Моя любов до тебе, це і є твій ключ до тихих ночей та мирних снів у мякесенькому ліжечку.

— Я прекрасно знаю де кордони. – посміхнулася блондинка – От тільки мене не пускають до них. Я б могла бути кимось більшим за звичайну помічницю. Але ти боїшся мене. Не хочеш ризикувати.

— Годі дурниць. Краще скажи як Фіар. Він слухається тебе? – перевела раптом тему Міллер.

— Так. Як те цуценя, виконує всі мої команди. Потрійні дози препарату С також приймає без зайвих запитань. Все як ти того й хотіла.

— Цікаво чому це раптом він перемкнувся на тебе а мене почав оминати стороною… - масажуючи область висків однією рукою, жінка потягнулася за склянкою.

— Не знаю. Можливо, він раптом захотів сестричку у родину та відчуває у нас схожість? – Знизаючи плечима, молодша піднесла прозорий ковш до столу, та налила матері води навіть не чекаючи прохання це зробити. — Або ж відчув небезпеку та захотів замулити собі очі кимось іншим. Ну знаєш, щоб так не боліло.

— Сестру? Дурниці. Він не знає ієрархії справжньої родини. У нього залишилася лише я. Раз брат його покинув. Поповнення ніколи не обговорювалося перед ним. Тож і бажати такого він не у змозі.

— А, отой Айн чи як та його.

— Саме так. – випила та води, після чого з підозрою поглянула на дочку – Звідки ти про нього знаєш?

— Багато експериментальних результатів пов’язані із цим іменем. Я походила, попитала хто то був, чому раптом експерименти над ним прикрилися. Там і дізналася що той втік, а Фіар за ним полює.

— Он воно як. – Міллер явно не повірила словам своєї дитини. Ну а Вайлет не сильно й намагалася бути переконливою у невинності.

— До слова… А звідки ти дістала цих Фіара та Айна? Від одного лікаря я чула, що Фіар навіть не звідси родом…

— Він з першого. – чітко відповіла науковиця.

— А Айн?

— Також. – знову пролунала відповідь. І тут Вайлет зрозуміла, що матір відверто бреше. Адже Аарон розповідав їй особисто про своє життя. Вона знала де він народився та де жив.

— Ясненько – посміхнулася вона, а потім немов попередньої розмови й не було зовсім, знову прикинулася життєрадісною — Яку роботу мені виконувати сьогодні? Перебирати папери? Знову побазікати з Фіаром про наболіле? Чи тобі особисто допомогти?

— Сьогодні ти вільна. Можеш йти з лабораторії та відпочивати.

— Що? Чому раптом?

— Тобі не буде чим зайнятися. То ж для молодих дівчат як ти, мабуть, буде більш імпонуючим прогулятися по місту.

— Ага – зі сценічним подивом прошепотіла блондинка – Ну, раз не потрібна, тоді я вже піду?

— Так. Йди. – сказала як відрізана Міллер.

— Побачимося тоді вже вдома мамо.

Вайлет махнула рукою, та мигом покинула кабінет матері. Дівчина одразу зрозуміла натяк матері на те, що вона у зоні підозр через заздрісні плітки, та тепер за нею слідкують весь час та всі камери Першого.

Звісно ж вони були правдивими. Всі до єдиного. Вайлет дійсно була шпигункою хоч і не засланою кимось, насправді планувала докладати все іншим організаціям як Естелла, мала намір вкрасти матеріали досліджень та тікати, підлаштувавши навіть невеличкий бунт, за допомогою правди про смертності тих чи інших пацієнтів. От тільки підґрунтя для цих пліток вона не надавала, бо була куди розумнішою та обережнішою аніж здавалася, на перший погляд. Все це, була фантазія чи особиста неприязнь до неї як до особи, через знання її близьких родинних відносин з Міллер.

Її час йти з Пекельного Першого майже настав. Залишилося лишень забрати останні зразки які тільки декілька днів тому були доведені до кінця. Але тепер, коли матір навіть звільнила її від обов’язку бути присутньою у лабораторії, це ускладнювало все, хоч і не так критично. Тож вона вирішила виконати брудну роботу навіть не власноруч, а саме Фіаром. А для того, щоб він дізнався про задачу яку мусить виконати, треба було йому її повідомити. А це також не було тяжко. Вайлет вже мала людей котрі були готові робити те, що скаже вона, як серед науковців, так і охоронців.

Лише сам Фіар був проблемним пішаком. Адже він міг не піддатися, та залишитися поруч із Міллер по пр  власну до неї ненависть.

***

Буквально через декілька годин після свого звільнення від обов’язків у лабораторії на наступні мінімум двадцять чотири години, Вайлет вже бачила жінку та двох дітей, які плачучи від горя сидять біля входу до лікарні. У руках матері був якийсь конверт білого кольору із золотистою гравіровкою з чотирьох кутів. Боу одразу зрозуміла, що це родичі вбитого експериментального зразка. Судячи з реакції, напевне лише дізналися за втрату.

— Відкупитися непотрібними грошима та купонами… Як низько… Ти зовсім втратила гуманність мамо... А ще називала себе волонтеркою... Шкода, що я хотіла бути схожою на тебе… Брехуха.

Поглядом, блондинка проводжала страждаючу від втрати родину. Вона в ту мить максимально відчувала себе зрадженою та покинутою. Знову хотіла якомога швидше піти, та опинитися поряд зі своїми братом та коханим. Але розуміла, що ще мусить виконати те, що потрібно.