(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Наступного дня...

Ранок  —  безумовно не час доби принцеси Вікторії Ертон. Вічно він у неї якось шкереберть починається, то хтось померти намагається (здебільшого Віка —  від недосипання), то світ от-от погрожує завалитися, то вона знову проспала. І цей ранок винятком теж не став.

—  Вік, прокидайся, —  голос Хлої лунав звідкись здалеку.

Дівчина ніяк не могла розплющити свої очі, враховуючи, о котрій годині їй довелося лягти спати. Добре, що в неї була така подруга, яка часто спеціально приходила до неї в кімнату раніше, щоб вчасно розбудити.

—  Ммм... можна ще трохи?.. —  Вікторія перевернулася на живіт, відкриваючи вид на свою попку в коротких шортах.

—  Навіть не намагайся, люба, це більше підійде для якогось простака, —  Хлоя смачно ляснула принцесу по пружній сідниці.

—  Ай!.. —  та відкинула вогняні кучері назад, піднімаючись із ліжка, —  Уже встаю, —  позіхнувши, проговорила.

Їй ніяк не вдавалося втягнутися в графік студентського життя. Крім лекцій і домашніх завдань, дівчині доводилося навчатися більш поглибленого королівського етикету і розкриття всіх історично важливих традицій своєї сім'ї. Адже двадцять п'ятого липня, на свій дев'ятнадцятий день народження Віці належало пройти коронацію і отримати офіційний королівський титул принцеси Кембриджської. Дівчина була третьою онукою Королеви Алісії, у якої, крім її батька, був ще один син і дочка з онуками.

Уже з дванадцяти років вона була присутня на офіційних прийомах, на яких була представлена знаті та підданим пані королеви. Як не старалася Вікторія, але позбутися впливу й уваги хитрої маленької старенької бабусі було неможливо.

— Я чекаю на тебе, сьогодні в нас напружений день, — Хлої поправила свої високі штани, дивлячись на себе в дзеркало.

На превеликий жаль, Вікторії не дозволили оселитися разом із кимось, і принцеса Ертон жила у своїй особистій кімнаті сама.

— Зараз... тільки вмиюся, — пройшла до вбиральні, намагаючись привести себе до ладу.

У дзеркалі її зустріло моторошне кошлате і червонооке фольклорне чудовисько. Учора Вікторія не знайшла в собі ні моральних, ні фізичних сил на те, щоб змити свій "бойовий розфарбовування", тож тепер темні розводи туші кокетливо підкреслювали всю глибину і синяву її мішків під очима.

—  Чорт. Я тебе не знаю, але я тебе нафарбую, — пригрозила Вікторія своєму віддзеркаленню однією з улюблених фразочок Хлої, — Знову.

 А ще їй згадався вчорашній пост в інстаграмі, про те, яка гидота - це ваш ранок! І Вікторія була зараз повністю згодна з тим хлопцем, що це написав і закріпив у групі разом смішною картинкою.

— Як йдуть справи з містером "велика занудна дупа"? Ви вже вибрали тему для проекту? — несподівано в неї поцікавилася Хлоя.

Двері душової з сильним бавовною відчинилися.

Очі Вікторії розплющилися неймовірно широко. У роті у неї була зубна щітка, а волосся було заплетене в недбалу косу.

— Твою матір! — міс Ертон почала хаотично переміщатися кімнатою, встигнувши спіткнутися об свої ж "конверси", — Проєкт, чорт забирай! - дівчина поспіхом натягувала сорочку із сірою жилеткою.

— Куди ти?! У нас же зараз лекція з історії! — обурилася її подруга, спостерігаючи за спробами Вікти відшукати свої колготки.

— Чорт забирай, гаразд! — з видихом промовила руда і дістала з шухляди своєї шафи панчохи, які придбала для прийомів.

Вона швидкими рухами натягувала найтоншу шовкову тканину на ноги.

— Ем... ти до кого в такому вигляді зібралася? — Хлої підняла брову, дивлячись на стрункі ноги в чорних панчохах зі смужками позаду.

Глорія застебнула картату спідницю і на ходу взула свої човники на низьких підборах. Її сумка стояла на тумбочці біля ліжка.

— Мені потрібно в лабораторію з хіманалізів, придумай що-небудь, —  вона відчинила двері кімнати, посилаючи повітряний поцілунок здивованій подрузі.

***

"Як я могла забути про проєкт?!"

Вікторія не бігла, а летіла в бік наукового центру, де розташовувалася велика лабораторія з вивчення матеріалів органічної хімії.

Учора їй довелося просидіти майже п'ять годин за ноутбуком, вивчаючи повну інформацію про персон, наближених до королівської сім'ї, а ближче до ночі почалися навчальні лекції від самої леді Смолвуд, дружини лорда Смолвуда, якого дівчина ненавиділа всіма фібрами свого єства. Чоловікові вже давно перевалило за сорок, а він продовжував сально витріщатися на неї щоразу, коли вона відвідувала гучні заходи найяснішого подружжя Британії. Втім, про його нахили до молоденьких дівчат було давно відомо, а дружина дивилася на все крізь пальці, адже це був шлюб за домовленістю.

Вікторію пересмикнуло від думки, що і її видадуть за схожого чоловіка. А про те, що скоро їй доведеться знайомитися з потенційними нареченими, вона навіть не хотіла думати.

Дівчина проходила світлим широким коридором сучасної будівлі, де розташовувався науковий центр інституту.

"Тільки б цей містер зануда був там зараз..."

Однак їй зустрілися лише парочка лаборантів і самотні студенти, які вирішили пропустити заняття. Їй потрібна була остання лабораторія з мікробіологічних експериментів, де знаходилися електронний мікроскоп і купа стерильних боксів для робіт із небезпечними інгредієнтами.