Керрі - Стівен Кінг
Стелла глянула на мене й сказала: «Керрі повернулася».
А я сказала: «Точно».
Двері до вестибюля махом закрилися. З таким звуком, наче в долоні плеснули. Хтось там позаду закричав, і почалася штовханина. Усі разом кинулися до дверей. Я просто стояла на місці й не могла повірити баченому. Коли дивилася в той бік, саме перед тим, як до дверей підбігли перші люди, то побачила, як Керрі заглядає всередину, а обличчя в неї таке обмазюкане, ніби його індіанці розфарбували на війну.
Вона всміхалася.
Усі напирали на двері, гатили в них кулаками, але ті не піддавалися. Коли туди наперло більше народу, я побачила, що тих перших притисло до дверей, і вони тепер кректали й хрипіли. Двері ніяк не відчинялися — а їх же ніколи не замикали, бо так вимагають закони штату.
Містер Стівенс і містер Люблін забрели в юрбу й почали відтягувати людей, смикаючи за піджаки, спідниці, за що вхопляться. Усі верещали й шукали сховку, як худоба. Містер Стівенс роздав ляпаси кільком дівчатам і врізав Віку Муні кулаком під око. Вони кричали до них, щоб усі бігли до пожежного виходу. Дехто так і зробив. Тому вони й вижили.
А тоді пустився дощ… принаймні я так спочатку подумала. Вода лилася скрізь навколо. Я глянула вгору — по всьому спортзалу ввімкнулися всі протипожежні розприскувачі. Вода падала на баскетбольний майданчик і бризкала навсібіч. Джозі Врек гукав до хлопців зі свого гурту, щоб вони повимикали підсилювачі й мікрофони, але ті вже всі зникли. Він зіскочив зі сцени.
Паніка коло дверей припинилася. Народ відійшов і тепер дивився на стелю. Я почула, як хтось — начебто Дон Фарнгем — сказав: «Торба баскетбольному паркету».
Кілька інших пішли подивитися до Томмі Росса. Я раптом зрозуміла, що хочу забратися звідти. Я взяла Тіну Блейк за руку і сказала: «Тікаймо. Бігом».
Щоб дістатися до пожежного виходу, треба було пройти коротким коридором ліворуч від сцени. Там теж були розприскувачі, але вони не ввімкнулися. І двері лишалися відчиненими — я бачила, як тудою хтось вибігав. Але більшість людей стояла невеликими гуртами й блимала одне на одного. Хтось дивився на розмазаний кривавий слід на тому місці, де впала Керрі. Вода його потроху змивала.
Я взяла Тіну за руку й потягла до таблички «Вихід». У ту саму мить щось яскраво спалахнуло, хтось закричав, а з колонок жахливо завищало. Я озирнулася й побачила Джозі Врека, що тримався за одну з мікрофонних стійок. Він не міг її відпустити. Очі вилазили йому назовні, волосся стало дибки, і здавалося, ніби він підтанцьовує. Його ноги совалися у воді, а з сорочки пішов дим.
Він привалився до одного з підсилювачів — вони були великі, по п’ять чи шість футів, — і той перекинувся в воду. Вищання переросло у вереск, що роздирав вуха, а тоді щось іще раз зашипіло й спалахнуло — і все замовкло. Сорочка на Джозі зайнялася.
— Біжімо! — закричала до мене Тіна. — Бігом, Нормо. Будь ласка!
Ми вибігли в коридор, а за сценою щось вибухнуло — мабуть, головні рубильники. Я на секунду озирнулася. Мені було видно понад сценою, на якій лежало тіло Томмі, бо кулісу було піднято. Усі товсті дроти освітлення знялися в повітря, вони витягувалися, розверталися й звивалися, немов змії в кошику факіра. Тоді один з них роздерся надвоє. Коли він упав у воду, спалахнуло фіолетовим, і всі закричали разом.
Ми проскочили двері й побігли через стоянку. Мабуть, я верещала. Не пам’ятаю до пуття. Після того як вони закричали, я нічого не пам’ятаю до пуття. Коли ті високовольтні дроти впали на залиту підлогу…
Для вісімнадцятирічного Томмі Росса кінець настав швидко, милосердно й майже без болю.
Він так і не усвідомив, що скоїлося щось варте уваги. Почувся якийсь дзвін та брязкання, які миттєво пов’язав із
(відра для молока)
дитячим спогадом про ферму свого дядька Ґалена, а тоді з
(хтось щось упустив)
музиками перед собою. Він краєм ока побачив, як Джозі Врек дивиться кудись над його головою
(у мене там німб чи що)
а тоді на нього впало наповнене десь на чверть відро. Ребро, що оперізувало дно відра, вдарило його по тім’ю, і
(ой як боляче)
він миттю провалився в непритомність. Він так і лежав, простягнувшись, на сцені, коли пожежа, що виникла десь серед електричного обладнання «Джозі й місячних промінців» перекинулася на панно з венеційським човнярем, а тоді на щурячі лабіринти зі старої уніформи, книжок та паперів за сценою і над нею.
Коли через півгодини вибухнула цистерна з пальним, він уже був мертвий.
Зі стрічки новин Associated Press у Новій Англії, 22 : 46:
ЧЕМБЕРЛЕН, ШТАТ МЕЙН
НЕКОНТРОЛЬОВАНА ПОЖЕЖА В ОБ’ЄДНАНІЙ СТАРШІЙ ШКОЛІ ЮЕНА ПРОСТО ЗАРАЗ. НА ЧАС ПОЧАТКУ ТРИВАЛА ШКІЛЬНА ДИСКОТЕКА. УКАЗУЮТЬ НА ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ ЗАПАЛЕННЯ. СВІДКИ КАЖУТЬ, ЩО ШКІЛЬНА ПРОТИПОЖЕЖНА СИСТЕМА СПРАЦЮВАЛА БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, СПРИЧИНИВШИ КОРОТКЕ ЗАМИКАННЯ В ОБЛАДНАННІ РОК-ГУРТУ. ДЕЯКІ СВІДКИ ТАКОЖ УКАЗУЮТЬ НА РОЗРИВИ ОСНОВНИХ ДРОТІВ ЖИВЛЕННЯ. КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ У ВОГНЕННІЙ ПАСТЦІ ШКІЛЬНОГО СПОРТЗАЛУ ОЦІНЮЮТЬ ПРИБЛИЗНО В СТО ДЕСЯТЬ ОСІБ. ПОВІДОМЛЯЮТЬ, ЩО ДО ПОЖЕЖНИХ БРИГАД У СУСІДНІХ МІСТАХ ВЕСТОВЕР, МОТТОН І ЛЬЮЇСТОН НАДІСЛАНО ЗАПИТИ ПРО ДОПОМОГУ Й ЦІ БРИГАДИ ВЖЕ ВИЇХАЛИ АБО МАЮТЬ ВИЇХАТИ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ. НАРАЗІ ІНФОРМАЦІЯ ПРО КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ НЕ ПОВІДОМЛЯЄТЬСЯ. КІНЕЦЬ.
22 : 46 27 ТРАВНЯ 6904D АР
Зі стрічки новин Associated Press у Новій Англії, 23 : 22:
ТЕРМІНОВО
ЧЕМБЕРЛЕН, ШТАТ МЕЙН
НАДЗВИЧАЙНО ПОТУЖНИЙ ВИБУХ СТРУСНУВ ОБ’ЄДНАНУ СТАРШУ ШКОЛУ ІМ. ТОМАСА ЮЕНА В НЕВЕЛИКОМУ МЕЙНСЬКОМУ МІСТЕЧКУ ЧЕМБЕРЛЕН. ТРИ ЧЕМБЕРЛЕНСЬКІ ПОЖЕЖНІ МАШИНИ, ВІДРЯДЖЕНІ РАНІШЕ БОРОТИСЯ З ПОЖЕЖЕЮ В СПОРТЗАЛІ, ДЕ ПРОХОДИВ ШКІЛЬНИЙ ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР, НЕ ЗМОГЛИ НІЧИМ ЗАРАДИТИ. УСІ ПОЖЕЖНІ ГІДРАНТИ ПОБЛИЗУ ПОШКОДЖЕНІ, А ТИСК ВОДИ В МІСЬКОМУ ВОДОГОНІ В РАЙОНІ ВІД СПРІНГ-СТРІТ ДО ҐРАСС-ПЛАЗА НАРАЗІ ВІДСУТНІЙ. ОДИН ПРЕДСТАВНИК ПОЖЕЖНИХ ПОВІДОМИВ: «З ТИХ ШТУК ПОЗРИВАНІ ЗАГЛУШКИ. З НИХ ТУТ БИЛИ ЦІЛІ ФОНТАНИ, ПОКИ ТАМ ГОРІЛИ ДІТИ». ПОКИ ЩО ВДАЛОСЯ ВИДОБУТИ ТРИ ТІЛА. ОСОБУ ОДНОГО ВСТАНОВЛЕНО — ТОМАС Б. МІРЗ, ЧЕМБЕРЛЕНСЬКИЙ ПОЖЕЖНИЙ. ДВОЄ ІНШИХ, ВОЧЕВИДЬ, БУЛИ ВИПУСКНИКАМИ. ЩЕ ТРЬОХ ЧЕМБЕРЛЕНСЬКИХ ПОЖЕЖНИХ ЗАБРАЛИ ДО МОТТОНСЬКОГО ШПИТАЛЮ З ЛЕГКИМИ ОПІКАМИ Й ОТРУЄННЯМ ДИМОМ. ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО ВИБУХ СТАВСЯ, КОЛИ ПОЖЕЖА ДОСЯГЛА ШКІЛЬНИХ ЦИСТЕРН ІЗ ПАЛЬНИМ, РОЗТАШОВАНИХ ПОБЛИЗУ СПОРТЗАЛУ. ТАКОЖ
