Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

цілителями та шаманами. Вони також одружувалися з іншими чоловіками62. Серед народу іла в Замбії гомосексуальних чоловіків часто вважають пророками63. У народу меру в кенійських високогір’ях чоловіки-mugawe одягаються як жінки й іноді одружуються з іншими чоловіками. Ці чоловіки-mugawe, як і в інших народів, відіграють особливу провідну релігійну роль64. У релігії вуду на Гаїті, яка має африканське коріння, богиня Езрулі Фреда є покровителькою жінкуватих чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками65. Незважаючи на те що гаїтянське суспільство не надто позитивно ставиться до гомосексуальності, чоловіки, які відкрито живуть гомосексуальним життям, зазвичай приймаються духовенством релігії вуду66.

В африканських суспільствах існує безліч інших різновидів узаконених рамок для одностатевої сексуальності. Проте не завжди легко визначити, якою мірою релігія втручається в їхнє регулювання. Іноді релігія залучається тоді, коли люди беруть активну участь у межах того, що зазвичай вважається прийнятним щодо сексу й сексуальності. Британський соціальний антрополог Брайан Мак-Дермот розповідає, як наприкінці 1960-х років місцевий пророк народу нуер в Ефіопії зреагував на чоловіка, одягненого в жіночий одяг. Пророк порадився з духами і проголосив, що цей чоловік буде вважатися жінкою та звертатися до нього треба «вона». Вона тепер повинна була одягатись як жінка, і їй було дозволено взяти чоловіка67.

У скандинавській дохристиянській релігії існували певні релігійні переконання, пов’язані із сексом між чоловіками. Скандинавський шаман, який міг уступити в контакт із нелюдським виміром, був пов’язаний з ergi — пасивною гомосексуальністю68. Проте це не ототожнювалося з будь-яким спільним релігійним прийняттям сексу між чоловіками. Це було порушенням норм сексуальної моралі, що сприяло розвиткові надприродних здібностей шаманів. Звинувачувати чоловіка в ergi вважалося серйозною образою69, і це означало, що шамани-чоловіки грали досить суперечливу роль у скандинавському суспільстві. Син Гаральда Прекрасноволосого, Рагнвальд Реттілбейне, був відомим шаманом у Хаделанді на південному сході Норвегії. Коли його брат Ейрік «Кривава Сокира» Гаральдссон спалив Рагнвальда живцем в його будинку та з ним вісімдесят інших шаманів за намовою свого батька, цей учинок, згідно зі свідченням ісландського історика ХІІІ століття Сноррі Стурлусона, «дуже хвалили»70. Хоча Сноррі через власну християнську позицію міг і прикрасити цей епізод, утім, він свідчить про те, якими незахищеними були шамани в скандинавському суспільстві.

Релігійне визнання одностатевого сексу, коли один із партнерів грав альтернативну роль, не те ж саме, що прийняття одностатевої сексуальності загалом. У той самий час загальне визнання гомосексуальності, як правило, також включає визнання одностатевих стосунків, у яких один із партнерів діє поза межами традиційних статевих ролей, а не нав­паки. Релігії, достатньо відкриті для різних альтернативних гендерних ідентичностей, часто демонструють недостатнє визнання гомосексуальності, коли партнери залишаються в межах своїх традиційних статевих ролей; рідко де спостерігається інституціоналізація таких сексуальних відносин. Інакше кажучи, загальне бачення статі відрізняється, якщо релігія визнає існування понад двох статей. У більшості релігій немає уявлення про секс із людьми, які не є ні чоловіками, ні жінками. Якщо подивитися на це явище очима сучасної західної людини та прийняти його за приклад релігійного санкціонування гомосексуальності як такої, це буде неправильно. Крім того, слід мати на увазі, що багато людей у рамках таких релігій указують на ці традиції саме для того, щоб показати традиційне прийняття чогось іншого, крім гетеросексуальності. І вони цілковито праві.

Калічення, удушення, спалення, повішення

24 вересня 1731 року не був звичайним днем у голландському селі Фаан. До невеликої громади провінції Гронінгена були надіслані вояки, щоб зберегти порядок серед місцевого населення під час дійства, що мало стати публічним проявом християнської справедливості. По-перше, тіло селянина, який помер у місцевій в’язниці, вірогідно через тортури, було повішено догори ногами на шибениці. Після цього дванадцятьох чоловіків і дев’ятьох хлопчиків-підлітків, наймолодшому було всього чотирнадцять, вивели на площу для страти гарротою — прив’язані до стовпів, чоловіки були задушені товстим мотузком. Потім, поки вояки стримували натовп, схвильований через страту їхніх синів, батьків, братів, сусідів і друзів, двадцять два мерці були спалені, тож жоден із засуджених не був похований згідно з християнськими традиціями71.

Події у селі Фаан стали переломною точкою «благочестивого» християнського полювання на чоловіків, які мали статеві контакти з іншими чоловіками. Усе розпочалось із серії свідчень і арештів в Утрехті за рік до цього. Протягом першої хвилі релігійного переслідування гомосексуалів було страчено принаймні 74 особи, а сотні інших засудили до страти заочно, після того як вони покинули країну. Тоді як чоловіки з Фаана були спалені, більшість страчених з Утрехту прив’язали до важких предметів і викинули в море72, для того щоб знищити всю решту засуджених.

Криваві масові страти в 1730—1731 роках у Нідерландах не є винятком. Це лише один зі зразків релігійних переслідувань людей, які мають статеві контакти з людьми своєї статі. Незважаючи на те що засудження гомосексуальності завжди було й досі притаманне більшості релігій, саме головні релігії — іудаїзм, християнство й іслам — традиційно вважаються найбільш гомофобними. І найагресивніше з-поміж них християнство. Витоки цієї кривавої історії можна знайти ще в Єврейській Біблії.

У П’ятикнижжі говориться: «Якщо чоловік займався сексом з іншим чоловіком, як із жінкою, то обидва здійснили мерзенний акт. Вони мають померти»73. Однак існують докази того, що смертна кара призначалася не за всі статеві акти між чоловіками. Мерзенним і таким, що заслуговує на покарання, такий акт визначався у разі, якщо чоловік займається сексом «з іншим чоловіком, як із жінкою», тобто смертна кара з Божого благословення призначається лише за сам акт проникнення. Важливо, що П’ятикнижжя не містить жодної заборони на секс між жінками. Секс у юридичному сенсі є синонімом проникнення. Отже, в Єврейській Біблії немає засудження гомосексуальності як такої. Засуджується лише анальний секс між чоловіками.

Як ми вже згадували, немає нічого унікального в смертній карі за певні види сексуальної поведінки. Бог наказує вбивати чоловіків і жінок, які мають статеві контакти під час менструації, невірних жінок і чоловіків, які мають статеві контакти з жінками, які одружені або заручені з іншими чоловіками74. Заборона на секс між чоловіками пояснюється тим, що це одна із сексуальних звичок сусідніх народів, отже ізраїльтяни повинні його уникати75. Чоловічий анальний секс також слід розглядати в контексті біблійних указівок щодо ритуальної чистоти, спрямованих на збереження чітких гендерних категорій; проникання чоловіків один в одного можна легко зрозуміти як змішання цих категорій. Бог дивиться на чоловіків і жінок, які носять одяг протилежної статі, як на «мерзенність»76. Не тільки гендерні категорії повинні зберігатись у чистоті. Серед різних сексуальних заборон у П’ятикнижжі забороняється носити «одяг,