Наша спільна брехня - Ксана Рейлі
— Думав, що вона для нього просто чергова ціль. Знаєш, з'явилася новенька і йому захотілося її закадрити. Не хотів, щоб їй було боляче, бо вона насправді хороша дівчина.
— Мир? — спитав Арсен і протягнув мені свій мізинець.
— Мир, — я кивнула і зачепила його палець своїм. — Мирися, мирися і більше не сварися.
— А будеш обзиватися, я буду кусатися, — продовжив Арсен.
— Не можна кусатися, — сказала я, усміхнувшись.
— А я буду ось так.
Арсен нахилився та поцілував мене. Я одразу ж відповіла йому, бо дуже сильно скучила за цим. Мені так не вистачало цього тепла його губ. Я думала, що вже ніколи не зможу відчути це знову, але ми нарешті помирилися. Здається, сьогодні зірки точно на моїй стороні.
— У мене нема нічого з Савою, — сказала я, коли ми відсторонилися.
— Знаю, бо він дзвонив до мене і розповів, що збрехав Аді.
— Чомусь сьогодні усі вирішили стати добрими та хорошими. Дивний день.
— День святого Валентина, — сказав Арсен і розвів руками.
— До речі, — я витягнула з кишені валентинку. — Це тобі.
Арсен обережно взяв її у свої руки, а тоді розкрив. Він прочитав те, що там написано та широко усміхнувся.
— То значить, ти закохалася у мене.
— Трішки, — мовила я.
— Трішки? — Арсен підняв одну брову. — Я зараз почну кусатися.
— Я й не проти.
Хлопець знову потягнувся, щоб поцілувати мене, а я ж відповіла йому зі всією любов'ю.