П'ятеро поросят - Агата Крісті
Я міцно зачинив вікно і вийшов, замкнувши двері на ключ. Мене розбирало хвилювання, я розгубився. Раптовість чогось завдає уповільнювала мої розумові процеси.
Всі слуги в один голос стверджували, що в лабораторію не заходили. Після деяких роздумів я вирішив подзвонити братові і запитати його поради. Філіп негайно збагнув усю серйозність викритого мною факту і терміново викликав мене, щоб порадитися. До дорозі з дому я зустрів мадемуазель Уільямс, яка шукала свою ученицю. Я запевнив, що не бачив Анжели, швидко пішов до моря і почав гребти до протилежного берега.
Мій брат був там і чекав на мене. Ми піднялися до будинку тією ж дорогою, яку з вами долали кілька днів Тому. Місцевість ви знаєте, отже, можете собі уявити, що, проходячи біля стіни «саду-батареї», ми не могли не почути, про що там говорилося.
Крім факту, що Еміас і Керолайн, певне, не сходилися в поглядах на якесь питання, ми не звернули уваги на те, що там говорилося. Незаперечно лише те, що я не чув там ніяких погроз із боку Керолайн. Темою бесіди була Анжела. Керолайн, я вважаю, була за відстрочку відправки дівчини до школи, на чому рішуче наполягав Еміас. Він був невмолимий, нервував, кричав, що справа вирішена і що він уже потурбувався про підготовку речей дівчини для дороги.
Хвіртка «батареї» відчинилася якраз тої хвилини, коли ми були перед нею. Вийшла Керолайн. Вона здавалася схвильованою, але не дуже. В цей час від будинку надійшла Ельза. Було видно, що Еміас хоче продовжити роботу над картиною, тому ми пішли стежкою вгору.
Філіп пізніше гірко докоряв собі, що ми не вжили тоді негайних заходів. Але я не розділяв його думок. Абсолютно нічого не виправдувало наших передбачень про підготовку вбивства. (До речі, я вважаю, воно і не готувалося). Звичайно, щось нам варто було вжити, але залишаюся певним своєї правоти, що спочатку треба було уважно обсудити цю проблему, обов'язково знайти потрібне рішення. Раз чи два я навіть запитував себе, чи не помилився і чи насправді пляшка була напередодні повна. Я не з тих, як мій брат Філіп, котрі вважають себе абсолютно певними у всьому. Пам'ять інколи може зіграти злий жарт. Скільки разів, наприклад, ти був певен, що кладеш якийсь предмет в одне місце, а потім виявляється, що зовсім в інше. Чим більше я намагався пригадати, в якому стані була пляшка напередодні, тим більше з'являлося сумнівів. Це дуже злило Філіпа, він почав утрачати терпець. Ми не могли більше розмірковувати і мовчки згодилися продовжити це після другого сніданку.
Пізніше Анжела і Керолайн принесли нам пиво. Затим я рушив стежкою, в бік «батареї». Якраз над «батареєю», серед дерев є галявинка, де стояла стара лавка. Я сидів там, курив у роздумі, спостерігаючи, як позує Ельза. Вічно буду пам'ятати Ельзу, якою вона була того дня. Струнка, у жовтій блузці і синіх штанях, у червоному пуловері, накинутому на плечі. Її обличчя випромінювало здоров'я і радість.
Ви, можливо, подумаєте, що я-підслуховував. Ні! Ельза мене добре бачила, вона знала, як і Еміас, що я там сиджу. Вона навіть махнула мені рукою і закричала, що Еміас цього ранку нестерпний, що він навіть не дає їй відпочити. Вона, мовляв, уся замерзла, і в неї нестерпно болить поперек. Вона не помічала, нічого, окрім себе і Еміаса, не знала сумніву, докору, жалю. Чи можна чекати жалю від життєрадісної молодості? Жаль — це почуття, яке приходить з віком, разом із мудрістю.
Вони, зрозуміло, багато не розмовляли. Художник не любить базікати, коли працює. Приблизно кожні десять хвилин Ельза робила якесь зауваження, а Еміас щось бурчав у відповідь. Вона йому казала: «Мені здається, ти правий щодо Іспанії. Це перша країна, куди ми поїдемо. І ти поведеш мене дивитися бій биків. Це, мабуть, виняткове видовисько! Тільки я б хотіла, щоб бик убив людину, а щ навпаки. Уявляю, що відчували римські жінки, дивлячись, як умирає тореадор. Чоловіки вмирають — невелика біда, а ось тварини… — вони прекрасні». Вона сама була як молода тварина, примітивна, не маючи, ніякого досвіду і мудрості сповненої сумнівів людини. Не гадаю, щоб вона думала» Вона тільки відчувала. Вона була жива, живіша всіх живих істот, яких я знав…
Гонг задзвонив до обіду. Я встав, спустився стежкою, зайшов у «батарею», де мене зустріла Ельза. Після тінистих дерев світло здається надто яскравим, сліпучим. Еміас лежав, розкинувши руки, на лаві. Він уважно дивився на картину. Я тільки раз бачив його в такій позі. Звідки я міг знати, що трунок так діяв, що Еміас ціпенів?
Еміас ненавидів усе, що нагадувало хворобу! Він ніколи б не згодився хворіти. Цілком можливу, що він сприйняв свою кволість за сонячний удар, проте не поскаржився. Ельза сказала, що Еміас не піде обідати. Я подумав: це досить розумно з його боку, і сказав: «Тоді до побачення».
Еміас поволі перевів погляд з картини і зупинився на мені. В його очах було щось дивне — не знаю, як і назвати, — щось подібне до ворожості. Погляд пильний, недоброзичливий, злий.
Звичайно, тоді я не зрозумів того погляду. Коли картина не виходила так, як йому хотілося, у Еміаса були погляди просто вбивчі. Я вважав, що це саме той момент. Ні Ельза, ні я не помітили в ньому нічого незвичайного — капризи художника, і все. Ми залишили його там і пішли до будинку, розмовляючи та сміючись. Якби вона знала, бідна дівчина, що більше ніколи його не побачить. О, слава богу, що вона не знала! Вона могла б тоді скористатися ще кількома митями щастя.
За столом Керолайн вела себе як звичайно, ледь стурбована, не більше. Хіба це не говорить про те, що вона ні В чому не була замішана? Вона не могла так артистично триматися. Потім вона і гувернантка спустилися в садок і знайшли його… Я зустрів мадемуазель Уільямс, коли вона поверталася знизу. Вона попросила подзвонити лікареві і повернулася до Керолайн.
Бідна дитина! Маю на увазі Ельзу. Жаль її був шалений і нестримний, як у дітей: вони не думають, що життя може викидати подібні штучки. Керолайн була спокійна, надто спокійна. Вона, зрозуміло, краще вміла володіти собою, ніж Ельза. Тоді в неї не було ще докорів совісті, вона тільки сказала, що це, звичайно, вчинив він сам. Але ми не могли вірити тому. Можливо, Керолайн уже тоді зрозуміла, що підозра падає саме на
