Українська література » » П'ятеро поросят - Агата Крісті

П'ятеро поросят - Агата Крісті

---
Читаємо онлайн П'ятеро поросят - Агата Крісті
він силкувався просунути палець за комірець сорочки Так він робив завжди, коли потрапляв у скруту. Потім, намагаючись тримати себе з гідністю, сказав: «Я не вважаю за потрібне говорити про це». — «Ні, ми будемо про це говорити!» Тоді втрутилася Ельза: «Мені здається, що було б чесніше у ставленні до Керолайн сказати їй усю правду». Керолайн запитала аж надто спокійно: «Це правда, Еміасе?» Еміас здавався дещо присоромленим, як і будь-який мужчина, притиснутий жінкою до стінки. «Правда то воно правда, але я не хочу зараз про це говорити». Після цього він повернувся і, широко ступаючи, вийшов з кімнати.

Я поспішив за ним. Не хотілося залишатися наодинці з жінками. Я догнав його на веранді. Еміас лаявся. Мені не доводилося чути, щоб людина лаялася з таким натхненням. Затим він мовив зі злістю: «Вона не могла помовчати! Чому, дідько б її взяв, не помовчала?! Побачиш, який тепер тут буде вибух! А я ж повинен кінчати свою картину, ти чуєш мене, Філ? Це найкраще, що я створив у своєму житті. Краще, що я будь-коли зробив. І ці дурні прокляті жінки хочуть своїми чварами все зіпсувати!» Я не міг приховати усмішки. «Між нами кажучи, мій хлопчику, ти все це сам заварив». — «Це ти мені говориш, — застогнав він. — Ти повинен визнати, Філ, що не можна осуджувати чоловіка, якщо він втрачає голову заради неї. Керолайн повинна це зрозуміти».

На моє запитання, що буде, коли Керолайн проявить стійкість і не погодиться на розлучення, він не звернув уваги. Його думки уже кудись відлетіли. Я повторив запитання, і Еміас байдуже відповів: «Керолайн ніколи не буде мстити. Ти не зрозумієш цього, мій хлопчику». — «Але ж тут замішана й, дитина», — я намагався звернути на це увагу. Він узяв мене за руку: «Філ, дорогий мій, послухай. Я знаю, в тебе добрі наміри, але не каркай більше вороною. Я залагоджу всі справи, все буде в порядку. Ось побачиш!»

Ось який був Еміас зі своїм непоправним оптимізмом. Він закінчив задоволеним, майже веселим тоном: «До біса з усіма цими жінками!» Не знаю, що б він ще сказав, коли б на веранді несподівано не з'явилася Керолайн. На голові у неї був капелюх, дивний капелюх темного кольору, з великими опущеними полями, в якім вона здавалася досить забавною. Звичайним голосом вона сказала: «Зніми цього піджака, Еміасе, він весь забруднений фарбами. Ми йдемо до Мередіта пити чай. Чи ти забув?» Еміас витріщив очі і пробурмотів: «Так, так, я й забув. Звичайно, підемо». Керолайн підійшла до клумби і почала зривати квіти. Еміас поволі пішов у будинок.

Керолайн звернулася до мене. Вона говорила всяку нісенітницю, що буде гарна погода, що зараз, певно, багато скумбрії в морі і можна було б Еміасові, Анжелі, мені — усім піти на рибалку… У Керолайн була надзвичайна сила волі, і вона прекрасно володіла собою. Не знаю, чи тоді вже визріло в неї рішення вбити його, але мене це не здивувало б. Керолайн Крейль була надто небезпечна жінка. Я розумів, що вона не схильна примиритися зі становищем, яке створилося, але чомусь думав навпаки, що вона поклала за краще вести себе стримано, — можливо.

Незабаром надійшли інші. У Ельзи був строкатий і воднораз урочистий вигляд. Керолайн не звертала на неї уваги. Тоді, по суті, Анжела врятувала становище. Вийшовши з дому, вона заявила мадемуазель Уільямс, що й не подумає змінити спідничку, що спідничка на ній дуже гарна, у всякому разі, для милого Мередіта. Тим більше, що він ніколи нічого взагалі не помічає.

Зрештою ми відправились. Керолайн пішла з Анжелою, я з Еміасом, а Ельза сама. Особисто я не захоплювався нею — не люблю бурхливих жінок… Але повинен признатися, що того дня вона була надзвичайно гарна. Жінки стають ніби кращими, коли досягають того, чого хочуть.

Не можу чітко пригадати післяобідніх подій того дня. Все затуманено в моїй пам'яті. Пригадую, Мередіт вийшов нам назустріч. Ми, здається, прогулялися садом. Потім я мав довгу бесіду з Анжелою про дресирування фокстер'єрів для ловлі пацюків. Потім пили чай під величезним кедром. Мередіт, пригадую, був стривожений. Я вважав, що Керолайн або Еміас щось йому розказали. Він дивився з підозрою на Керолайн, потім уважно глянув на Ельзу. Він здавався глибоко заклопотаним. Зрозуміла річ, Керолайн подобалося, щоб Мередіт був біля її ніг: відданий і платонічний друг, який ніколи не зайшов би надто далеко. Таку вже вона мала вдачу.

Після чаю Мередіт наспіх обмінявся зі мною кількома словами: «Послухай, Філ, Еміас не може зробити подібного! Він не може залишити своєї дружини й дитини і піти з нею… Він набагато старший од неї». Я сказав йому, що мадемуазель Грієр — дівчина двадцяти років з достатнім життєвим досвідом. Це все, що ми зуміли один одному сказати. Гадаю, що Мередіта, мабуть, схвилювала думка, що незабаром Керолайн може бути покинутою. Після розлучення вона могла чекати, що відданий їй Мередіт одружиться з нею. Але Мередітові, по-моєму, більше подобалась безнадійна любов. І признаюся, ця сторона подій мене тішила.

Досить дивно, але я вельми туманно пригадую наш візит до лабораторії Мередіта. Йому подобалося перед усіма показувати своє захоплення. Мені особисто воно завжди здавалося нудним. Здається, я був з усіма, коли він прочитав цілий трактат про властивості цикути, але я цього добре не пам'ятаю. І я не бачив, як Керолайн брала трунок. Вона була надто спритна жінка. Але пригадую, як Мередіт читав нам уривок із Платона про смерть Сократа. Як на мене, то він дуже нудний. Класики мені завжди бридливі.

Більше нічого особливого не пригадую з того дня. Знаю, що в Еміаса з Анжелою знову відбулася добряча суперечка і що для нас ця суперечка була своєрідною забавою. Вона позбавила нас інших ускладнень. Анжела побігла спати ображена, кинувши, що вона з ним розрахується…

Керолайн теж негайно пішла спати. Мадемуазель Уільямс зникла слідом за своєю ученицею. Еміас и Ельза разом зникли в садку. Я виявився зайвим і тому пішов поблукати самотою.

Наступного ранку прокинувся пізно. В їдальні нікого не було. Дивно, як пригадуються окремі речі! Точно пам'ятаю смак нирок із салом. Вони були чудові! Потім я тинявся надворі. Зустрів мадемуазель Уільямс, захекану після пошуків Анжели. Мадемуазель злилася, бо Анжела мусила сидіти і зашивати своє порване плаття. Повернувшись до холу, я почув розмову Еміаса і Керолайн у бібліотеці, що розмовляли досить голосно. Керолайн сказала: «Ти і твої жінки… Я вбила б тебе! Одного прекрасного дня

Відгуки про книгу П'ятеро поросят - Агата Крісті (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: