Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко

— Дозвольте, я проведу вас.

— Не варто, я сама, — ввічливо відмовилася дівчина, зробивши кілька кроків убік.

— Каріно, ви дуже вродлива дівчина. Я хотів би познайомитися з вами ближче, — промовив Андрій та злегка притримав її за руку. — Ви б хотіли піти зі мною на побачення?

— Вибачте, мені треба йти.

— Не поспішайте так. Мені дуже приємне ваше товариство!

Раптово Андрій схопив дівчину в оберемок і затягнув у конференц залу. Прикривши двері, він притиснув перелякану Каріну до стіни.

— Любиш, щоб чоловіки вмовляли тебе, так? Добре, мені подобаються дівчата з характером! Ти не думай, я не грубий. У мене величезний досвід у любовних справах. Ти не пошкодуєш, що погодилася, — його долоня залізла під светр дівчини.

— Відпустіть мене, — Каріна спробувала вивільнитися із його захвату.

— Тихіше, люба, не бійся! Ну ж бо, стій тихенько! Або я скажу твоєму начальнику, що ти мені нагрубіянила.

Продовжуючи притискати Каріну до стіни, Андрій схопив її за підборіддя і притулився губами до її губ. Дівчина відчула у себе в роті його язик та зрозуміла, що її починає нудити. Каріні здавалося, що вона задихається, але вибратися із міцного захвату Андрія ніяк не виходило. Він продовжував нахабно цілувати дівчину. Раптово Каріна відчула, що може звільнити праву руку. Вона негайно використала цю можливість і вліпила Андрію Володимировичу ляпаса. Він зойкнув і відпустив її. Каріна стояла, спершись на стіну, щоб не впасти. Вона важко дихала і почала повільно йти до виходу вздовж стіни. Але Андрій грубо схопив її за лікоть та прошипів:

— Не хочеш по-хорошому? Ну як знаєш! Тоді буде по-поганому. Я взяв у твого боса два дні для роздумів. Так от! Якщо ти не погодишся... цікаво провести зі мною вечір, то ніякого контракту не буде! А якщо погодишся — «Цитрус» отримає моє замовлення. Подумай гарненько, дитинко. І зателефонуй мені, коли вирішиш погодитися. А якщо розкажеш про це кому-небудь, то я так зіпсую репутацію твоєму начальнику, що жодна велика фірма більше не захоче мати з ним справу!

Він засунув у кишеню її пуховика свою візитку, випустив Каріну і вийшов із конференц залу. Дівчина була дуже шокована, навіть плакати не було сил. Тремтячими руками Каріна трохи поправила одяг, пригладила розпатлане волосся. Потім дістала з сумочки дзеркало та витерла розмазану губну помаду. Привівши себе до ладу, вона повільно попрямувала до ліфта.

Каріні частково вдалося взяти себе в руки. Вона майже спокійно підійшла до Дениса і Володимира Вікторовича, що розмовляли біля ліфта. Побачивши дівчину, Денис видихнув із полегшенням. Він уже почав непокоїтися, що її так довго не було. Володимир Вікторович натиснув на кнопку виклику ліфта і вимовив:

— Ну що ж, сподіваюся, що ми ще побачимося, — він потиснув руку Денису і повернувся до Каріни. — Приємно було познайомитися, Каріно. Спасибі за чудову доповідь.

— Навзаєм, Володимире Вікторовичу, — дівчина потисла його простягнуту руку.

Вони з Денисом зайшли у ліфт і кабіна поїхала вниз.

— Каріно, ви молодець! — звернувся до дівчини Денис. — Я впевнений, що ми підпишемо контракт із «Дорстоном».

— Андрій Володимирович сказав, що йому потрібно подумати, — тихо промовила Каріна.

— Не знаю, як вам, а мені зовсім не сподобався молодий директор. З Володимиром Вікторовичем було б набагато приємніше працювати. Але це занадто важливий контракт для «Цитруса». Тому доведеться відкинути особисті антипатії та співпрацювати з Андрієм Володимировичем, — Денис подивився на дівчину. — Каріно, ви виглядаєте пригніченою. У вас все нормально?

— Так, я просто... перехвилювалася. І голова розболілася, — збрехала дівчина, намагаючись не дивитися йому в очі.

— Ви відмінно впоралися, не хвилюйтеся! Зараз ми вийдемо на свіже повітря і вам стане легше. Хочете, можемо трохи постояти біля машини?

— Ні, краще скоріше повернімося в офіс. У мене ще багато роботи.

— Ну добре. Ви точно нормально себе почуваєте?

Каріна кивнула йому, але Денис продовжував відчувати невиразне занепокоєння. Він справедливо припустив, що дівчина теж помітила, як жадібно на неї дивився Андрій Володимирович. Денис твердо пообіцяв собі, що більше ніколи не буде брати Каріну з собою у «Дорстон». Він не хотів, щоб дівчина знову відчула подібну ніяковість. А ще Денис чітко розумів, що рано чи пізно не зможе стримати себе, якщо це непорозуміння, яке іменує себе чинним генеральним директором «Дорстона», дозволить собі дивитися на Каріну подібним чином.