Навчи мене - Дарина Соль, Богдана Малкіна

– Новорічний ярмарок, – все ж зізнаюся, – ходити за руки, куштувати різноманітні смаколики, брати участь у конкурсах та розвагах. Купувати прикраси на ялинку та подарунки близьким. І все під чудову новорічну музику. 

– Цікаво, – тепла усмішка на його обличчі змушує відчути трепет у грудях, – чому саме ярмарок?

– Через атмосферу, – стенаю плечем, також всміхаючись, – в Новий рік завжди здається, що от-от трапиться чудо.

– Але зараз ще жовтень, – Марк сміється, дивлячись на мої губи, змушуючи мене знов червоніти. Цікаво, я коли-небудь перестану це робити? – Тож… який твій улюблений колір?

– Темний синій, а твій? – схоже, ми нарешті переходимо до того, про що домовлялися спочатку. 

– Зелений, – дивиться в очі, а потім бере за руку. – Можна?

– Можна. 

Дивлюся, як охайні пальці гладять мою долоню, й знов вся тріпочу. Приємно і не хочеться його відпускати. Нехай навіть все це скінчиться разом із зустріччю випускників, та я все одно не зможу відмовитись від Марка.