Утриманка для мільярдера - Джулія Ромуш
Думка про те, що мені треба бігти, пульсувала у скронях. І я побачила машини. Одна з них стояла неподалік будинку, а ось друга їхала у бік воріт. Судячи з усього, вона належала тому виродку, від якого я щойно втекла. А ось друга, напевно, була чиясь з дому Барнса. Або водія, або тієї самої Агнеси.
Я впевнено попрямувала до машини. Озирнувшись на всі боки, переконалася в тому, що навколо нікого немає. Вся охорона була біля воріт, якраз біля тієї машини, що збиралася виїжджати. Смикнувши дверцята машини, я мало не підстрибнула від радості, бо вона виявилася відкритою. Забравшись на сидіння водія, я тут же в нього втиснулася, тому що знову побачила того виродка. По тому як з гостьового будиночка вийшов мужик, я зрозуміла, що мала рацію, машина була його. Він прямував до неї швидко, постійно оглядаючись на всі боки. Я відразу пригнулася так, щоб він мене не помітив.
Спостерігала за тим, як він підійшов до охоронців, щось їм сказав. Зважаючи на все, дуже емоційно, бо один з охоронців на нього рушив, а другий почав його зупиняти. У них там щось відбувалося. А мої очі дивилися лише на відчинені ворота, і я розуміла, що це мій шанс. Швидко вичавити газ і встигнути виїхати, доки їх не закрили.