Утриманка для мільярдера - Джулія Ромуш
Я не знаю скільки часу я сиділа на підлозі в повному шоку. Просто дивилася в одну точку і намагалася прийти до тями. Що це все було? Як це розуміти?! Він подумав, що я сама лізла до того чоловіка? Маячня! Цілковита маячня! Він, як мінімум, мав бачити, що я намагалася звільнитися. Він не міг цього не помітити.
Піднявшись із підлоги, я попрямувала знову до сходів. У горлі все жахливо пересохло, моторошно хотілося пити. Я вирішила швидко сходити на кухню по воду, а потім піднятися в кімнату і закритися в ній.
Про своє рішення я пошкодувала буквально за кілька секунд. Мені дивом вдалося не налетіти на двох чоловіків, які стояли знизу сходів. Одним із них був саме той самий, що розпускав свої руки. Тікати назад вже було пізно, бо мене могли помітити, а привертати увагу я хотіла найменше. Все, що я змогла зробити, так це сісти й пригнутися так, щоб бильця мене закривали й чоловіки не помітили мене. Вони, як на зло, застигли на одному місці, і я виходить підслуховувала чужу розмову сама того не бажаючи.
- Якого чорта коїться з Барнсом?! - Прошипів покруч.
- Сам винен, не потрібно було лізти до дівчинки! Тобі повій було мало?! От якого ти її чіпав?
- Можна подумати йому є якась справа до прислуги! Раніше ніколи не був проти. Драти можна було будь-кого. А це виходить особлива?
- Через тебе ми просрали контракт!
- Не через мене, а через дрібну погань, яка вирішила показати своє фе. Адже я бачив як вона на мене дивилася, сама хотіла на член застрибнути.
Недолюдок! Я стиснула зуби. Та що він взагалі про себе уявив?
- Ти будеш себе втішати, коли по світу підемо, якщо Річард не стане з нами працювати, то не стане ніхто. Ми збанкрутуємо. Варта була та дівка таких наслідків?!
- Ти знаєш, де в нього живе прислуга? - Від цього питання всередині все похололо, адже він не збирався підійматися нагору?
- Тобі, блять, яка різниця?!
- Вона має відповісти за це все!
– Пішов на вихід! Зовсім головою довбонувся?
– Пусти!
- Пішов! Тобі дівчат мало?! Поїдеш у бордель і дратимеш там хоч десять всю ніч. Тобі ясно дали зрозуміти, що до цієї не можна торкатися.
Почувши ляск дверей, я повільно піднялася на ноги, переконавшись, що навколо нікого не було, я одразу кинулась до своєї кімнати. Прикрила двері та зачинилася у ванній кімнаті. Що якщо цей виродок вирішить до мене піднятися? Що я зможу зробити? Де Барнс? Він все ще у домі? Він мене захистить?
Всі ці думки змушували мене тремтіти від страху.
Я так і просиділа до самої ночі у ванній кімнаті, лише під ранок вийшла з неї й лягла на ліжко. Провалилася в сон за лічені секунди.
***
Ранок почався не так, як завжди. Я прокинулася не через те, що на мене хтось дивився або вилив на мене воду. Ні. Я прокинулася від гучного стукоту у двері. Підскочила на ліжку і не знала, що робити. Спросоння вирішила, що це повернувся той виродок.
Стук у двері повторився, і я все-таки вставши з ліжка підійшла на носочках до дверей.
- Емма, - Бренда тихо мене покликала і я видихнувши тут же відчинила двері.
- Привіт, - посміхнулася і подивилася на дівчину. Вона, швидше за все, за мене переживала, бо вчора я зникла несподівано. І найдивніше, що мене не шукала домомучителька, не намагалася повернути на кухню. На неї це зовсім не схоже.
- З тобою все добре? - Дівчина дивилася на мене з якоюсь тривогою.
- Та все в порядку.
Я відчинила двері й кивнула Бренді, щоб вона зайшла до кімнати.
- Ти вчора так різко зникла...
- Мені стало зле.
- Після твого зникнення почалося щось дивне. - Бренда зробила до мене кілька кроків і майже прошепотіла це.
- Що саме? - Судячи з того, що я вчора чула, то Річард не почав проводити переговори.
- Хазяїн був злий. Я таким ще ніколи не бачила його. Навіть Агнеса намагалася не з'являтися йому на очі. Ті чоловіки... гості, вони всі практично відразу пішли, разом із моделями. Він усіх вигнав, а потім усю ніч провів у своєму кабінеті.
Це все сталося через мене? Через нашу сварку чи через те, що до мене ліз його партнер? Чи вже колишній партнер? Я не розуміла вчинків цього чоловіка.
- Він ще вдома? - Не знаю навіщо спитала, йти до нього точно не збиралася. Я вчора отримала відповідь на своє запитання. Він допоможе братові. Це все, що мене цікавило.
- Ні, поїхав рано-вранці. Злий.
- Зрозуміла. Я зараз швидко переодягнуся і спущуся вниз. - Не хочу злити наглядачку. Краще спуститися самій.
- У тебе сьогодні вихідний. - Це Бренда теж сказала тихо.
- Як це вихідний? - Я думала, що таких слів у цьому будинку немає.
– Так сказала Агнеса. Вона сьогодні взагалі якась дивна.
