Віщий сон, або Інтуїція - Софія Чайка

— Не зрозуміла.

— Можливо, ти планувала, що гість підійметься разом з тобою в твою скромну квартирку, і ви займетеся тим, у чому ти відмовила мені? Чим, в такому випадку, ти краща за Віку?

Власна лють приголомшила її. Яна схаменулася тільки тоді, коли на щоці Дубовського залишився чіткий відбиток маленької долоні, але ні на мить не пошкодувала про це.

Він не мав права порівнювати її з Вікторією. Вона, Яна, не така.

Яна збиралася крикнути це Віталіку в обличчя, але горло здавило від образи. Синичка обійшла хлопця та побігла додому — в свій рятівний затишний світ. Ось тільки чи зможе вона заспокоїтися?

Ні, вона не така. Не така.

* * *

— Так! Так! Геніально!

Ноги її тремтіли. Віка в знемозі впала животом на ліжко. Чоловік придавив її зверху своєю чималою вагою. Він важко дихав їй у вухо, а вона, нарешті, відчувала повне задоволення. Попри неймовірну втому, у всьому тілі відчувалася непередавана легкість — майже забуте відчуття.

Ніхто, крім нього, не дарував їй такого задоволення.

— Ед, я нудьгувала.

Він лише хмикнув і скотився з неї на ліжко. Не поцілував, не приголубив і навіть не ляснув люблячи. Віка й не чекала від нього ніжності. Цей чоловік завжди був таким — ніколи з нею не церемонився. І лише те, що Ед періодично з’являвся, побічно свідчило про своєрідну прихильність.

Коли Віка знайшла в собі сили повернути голову, Ед вже стояв біля вікна та палив, струшуючи попіл в кришталевий келих. Вона довго дивилася на його профіль і голе сухорляві тіло. Він не володів фігурою атлета, але дивним чином хвилював її. Завжди. Чоловік майже не змінився за декілька років, хіба що з'явилося нове татуювання на правому плечі.

Можливо, варто було запропонувати йому презерватив?

Декілька років тому…

— Ей, я без гумки не хочу!

Вони злягалися прямо на задньому сидінні автомобіля. Все було чудово і, головне, мовчки — до того моменту, поки він без попередження ривком не оволодів нею. Тут Віка й опам’яталася. У відповідь почула лише уривчасте:

— Обійдешся.

Хлопець продовжував вриватися в неї, не звертаючи уваги на обурення.

— Ти хочеш дитину? — гнула свого Віка.

— Я — ні.

— Я теж не хочу. Тоді одягай гумку. Якщо у тебе немає, у мене в кишені одна завалялася.

— Одна? — він розсміявся хрипко та глузливо. — Я сказав обійдешся, значить обійдешся.

Попри те, що разом з його різкими, ритмічними рухами її збудження зростало, а голова йшла обертом, Віка зважилася повторити свою вимогу:

— Ед, давай з гумкою. — Розуміючи, що він більше не збирається розмовляти на цю тему, вона сказала те, що ніколи не говорила жодному чоловікові. — Будь ласка.

У відповідь він лише міцніше стиснув її стегна. Лише коли все закінчилося, і вона безсило притихла під ним на шкіряній оббивці, Ед промовив:

— Запам'ятай, Лялько, раз і назавжди. Більше повторювати не буду. Ніяких гумок. Ніяких примх. Ніяких відмов. Ніяких питань. Не хочеш завагітніти, пий таблетки. Зрозуміла?

Мабуть, презерватив — погана ідея. До того ж вона давно регулярно п'є таблетки. Після того випадку.

Раніше…

— Тату, витягни його звідти!

— Чути нічого не хочу. — Батько був непохитний, але поки, принаймні зовні, спокійний. — Та й навіщо я повинен про нього турбуватися? Тільки тому, що він тра... затягнув в своє ложе мою єдину дочку?

Віка вирішила натиснути на жалість.

— Тату, він не винен. Той чоловік до нього сам до автомайстерні прийшов і почав погрожувати.

— Ну, звісно, і у пай-хлопчика Едіка Грохотова випадково в кишені виявився ніж.

— Ні, не випадково. Ед живе в гаражі. Повинен же він якось себе захищати.

— Якби хлопець не користувався без дозволу чужими машинами, до нього б ніхто з погрозами не приходив. — У батька вочевидь закінчувалося терпіння. Він підійшов до Віки та схопив за плечі. — Більше ані слова про нього, зрозуміло?

Віка готувалася благати батька на колінах, аби він витягнув Еда з камери, але той явно не збирався поступатися. І тоді вона використовувала головний козир.

— Я — вагітна.

Батько застиг з відкритим ротом, але лише на мить. Він ніколи раніше так на неї не кричав. Лаявся нещадно. Але потім стало ще гірше. Він раптом заговорив таким небезпечно спокійним тоном, що Вікторії стало страшно.