Залежна психопатом - kxduarte

Бласхес ні разу не говорить до мене. Він навіть не торкається мене. 
Афіна махає мені рукою, поки її і Лі заводять в інший літак. Це так дивно. І це дуже красиво. 
-То ми будемо одні в літаку?
-Ще будуть мої люди. Але просто не звертай на них уваги. -відповідає, торкаючись моєї талії.
Я йду попереду, розглядаючи вхід досередини. Це дуже круто і страшно.
-Ти часто літав літаками?
-Ні. Я стараюсь оминути цього. Не люблю змінювати місце перебування.
-Коли ми повернемось до Нью Йорку.
-Ми не повернемось.
-Що?
Він дивиться на мене так, ніби це очевидно. Ніби я мала знати про це.
-А як же твої компанії?
-Я впевнений, що ми ще повернемось сюди. Але тепер наше життя буде проходити в Сицилії.
-Весь рік?
Кажу, щоб самій не забутись, що ми разом всього на рік.
-Весь рік.
Ми підходимо до двох крайніх місць з лівого боку. Він садить мене біля вікна.
-Чому тут?
-Тобі напевне цікаво дивитись на все зверху. Це ж для тебе вперше?
Ми витріщаємось одне на одного. Він не сідає поруч, але перевіряє, чи мені зручно.
-Насправді. -зізнаюсь. -Я боюсь.