Хибні мрії - Ліана Меко

Забавні властивості організму: мозок з неймовірною швидкістю збирає інформацію, і оцінює навколишню дійсність. На небезпеку він відреагує миттєво, навіть не встигнувши сформувати зрозумілу думку, що відображає реальність. «Бий, біжи, замри» - три основні неусвідомлені реакції на стрес та загрозу. Мозок Кіри вибрав останню: ще до кінця не розуміючи, хто перед нею, дівчина втратила контроль над своїм тілом, м'язи задеревеніли, дихання почастішало, у вухах загуділо.

Хлопець розвертається і йде у її бік, щоб зайняти вільне місце біля вікна. Тепер їй добре видно його обличчя. "Не може цього бути, це не він" - повторює про себе дівчина, на всі очі, вдивляючись в його обличчя, сподіваючись, що цей хлопець просто схожий на того, який міг би привести її в такий жах. Але її надія з кожним його кроком руйнується. Чим ближче він підходить, тим гучнішим стає гул у її голові. Немов до потилиці щойно приклалися чимось важким. Бетонний. Тим, що вбило у голову цей дурний страх.

Хлопець не дуже розглядає учнів, рухаючись до єдиного вільного простору. Але не помітити дівчину, яка вилупивши очі витріщалася на нього, було б важко.

Їхні погляди зустрічаються, коли він проходить біля неї, і на його обличчі з'являється впізнання.

- О-о.. - Протягує хлопець, раптово зупинившись прямо навпроти неї. У парі сантиметрів. Недозволено близько. - Гм. Це правда ти? - Здивований погляд хлопця повільно повзе по тілу Кіри і змінюється на глузливий: - А ти виросла, Пташка. – Затримавшись очима на рівні грудей, вимовляє хлопець. Потім його погляд повертається до її очей, і він самовпевнено посміхається.

Він знущається. Знову. Кіра судорожно сковтує. Їй би відповісти щось таке уїдливе, але язик ніби прилип до ньоба.

- Ігор, - гукає тренер, рятуючи Кіру від цієї задушливої ​​близькості, - Прошу. - Він жестом просить зайняти вільне місце, і хлопець, кинувши останній погляд на Кіру, вальяжною ходою прямує до вікна.

Кіра нарешті видихає. Серце гуркоче, як божевільне. Ігор… Її тригер, її персональне пекло… Як же так? Що за бісовий збіг? Як він тут опинився? 

Питання нав'язливим вихором гасають у голові, ударяються об черепну коробку, викликаючи головний біль. Їй ніяк не вдається зосередитися на тренуванні, погляд весь час мимо волі повертається до новенького. Той, як ні в чому не бувало, розминає м'язи та переходить до силових вправ, коли тренер дає команду. Кіра раз у раз збивається з рахунку, віджимаючись від полу. Ігор же виконує вправу граючи, і мабуть вирішивши, що для нього це занадто просто, починає віджиматися на одній руці.

Чортовий піжон. Який самовпевнений вигляд. Так дивись і захлинеться у своєму самолюбстві та огидній зарозумілості. Він, очевидно, так і не покинув спорт, по його тілу та рухам відмінна фізична підготовка була видна неозброєним поглядом, і зараз напевно хизувався своїм досвідом. Страх Кіри раптом трансформувався у роздратування, яке, як відомо, досягаючи свого піку, переростало у злість, а потім і в лють.

Та якого біса він прийшов на її територію? Якого біса знову з'явився у її житті? Яке право він мав ось так з'явитись і порушити її душевний спокій?!

Прокляття. Потрібно зупинитися. Переключитись на більш важливі речі. Тренування. Так, точно, тренування.

Погляд знову мимоволі повернувся до хлопця, який у цей час приступив до присідань зі стрибком.

Він не вартий її уваги. Ні. Не треба на нього дивитись. І не треба про нього думати. Є важливіші речі. 

Зробивши кілька глибоких вдихів, щоб розслабитись, зібравши волю в кулак, Кіра зосередилася на тренуванні. До кінця занять більше жодного разу не глянувши у бік хлопця.