Три шляхи до одного серця - Катря Вивір

 У четвер Тіна вже знала, що на наступний день піде на побачення з Ігорем і дівчині дуже хотілося порадувати його гарними новинами. Тому вона вирішила залучити важку артилерію і пішла після роботи до Назара з пляшкою міцного медового віскі.

— О це знову ти! — замість привітання буркнув Назар. — Заходь, допоможеш мені зашити штани Федьку.

 Тіна промовчала про те, що востаннє тримала голку в руках ще в школі і взялась лагодити розірвані майже навпіл джинси. Виходило в неї кепсько: кожен стібок був гігантськи і помітним, тканина весь час стягувалася, однак Назар спостерігав за її роботою мовчки. Потім він відкоркував принесену пляшку з віскі, налив собі трохи у чашку і одним махом випив.

— Де це він примудрився так розірвати джинси?

— В ночі хотів вилізти через вікно, та зачепився за старий гачок для прив’ючування коней і повис. Добре, що хоч додумався мене погукати. Він останнім часом такий гордий, що міг на зло ворогам провисіти на тому гачку не одну годину, — відповів Назар і налив собі ще трохи віскі. — Будеш?

— Буду! — відповіла Тіна. — Він що, хотів піти гуляти вночі?

— Якби ж то! Не гуляти, а втекти геть. Так, ніби тут якась в’язниця, — Назар пирхнув і перехилив наступну кружку з віскі.

 Тіна помітила, що сьогодні його звичний байдужий вираз обличчя змінився на байдужо засмучений. Їй навіть не довелося нічого питати, чоловік заговорив сам.

— Федько думає, що він великий воїн і його місце на фронті, — кожне слово Назару давалось важко, однак він продовжив розповідати. — Як і його батько, — чоловік кивнув на стіну з фотографіями, серед яких на одній Назар стояв усміхнений із тушею впольованого зайця, а за плече його обіймав ще вищий чоловік з такими ж блакитними очима і неслухняним темним волоссям. — Ми були там разом. Він загинув торік під час обстрілу наших позицій. І мені довелося повернутися додому, щоб взяти опіку над племінником, бо так хотів Василь, — Назар замовк і втупився у порожню чашку. — Та я з ним не справляюсь, він так схожий на батька, але дивиться на мене вовком. То їсти відмовляється, то працювати, то школу прогулює, — Назар кинув оком на штани у руках Тіни. — О, ти закінчила? Чудово, свиням хвости крутити як раз. Дякую!

 Тіна, яка дуже хотіла зблизитись з Назаром для своїх цілей, виявилась зовсім до цього не готовою. Вона не знала, як його втішити і чи потрібно це робити. Говорити щось про запрошення на полювання з Ігорем дівчина собі одразу заборонила, іншим разом. Тож вона мовчки прибрала зі столу пляшку з віскі та сховала у сервант, а потім запитала:

— Можливо в тебе є сушені зерна кукурудзи, або картопля і якісь приправи?

 Назар, що був глибоко занурений у свої думки неначе прокинувся та здивовано підняв свої густі брови.

— Є й те і інше. Нащо тобі?

— Я чула, що зараз дуже популярні фільми про супергероїв, а особливо серед хлопців. Пропоную вимкнути новини і пошукати якесь кіно, де найбільше бійок зі злом та спецефектів.

 Назар слухняно заклацав пультом, передивився кілька трейлерів і обрав фільм про Аквамена. Вони разом начистили картоплі і насмажили домашніх чипсів, а потім спробували підсмажити у духовці попкорн. Розкрилась тільки половина кукурудзяних зерен, однак цього цілком мало вистачити. Коли Тіна з Назаром пішли до кімнати Федька, то чоловік довго не наважувався постукати, однак племінник визирнув сам.

— Ви ще довго будете перешіптуватись у мене під дверима?

Назар замовк, тож Тіна взяла ініціативу у свої руки:

— Ідеш дивитись з нами Аквамена?

— Ну ок.

 Назар явно не сподівався, що все виявиться настільки просто. Вони чудово провели вечір разом і Тіні навіть не хотілося вилазити вже зі свого законного крісла та йти додому. Однак у п'ятницю на неї очікував черговий пекельний робочий день і ще одне вишукане побачення з Ігорем. Тож вона зібралась, а Назар запропонував провести через ліс. Коли ж вони вийшли з хащів, він на прощання, окрім звичного «Бувай здорова!», буркнув собі під ніс: «Приходь ще».

***

 У п'ятницю Тіну зустрів з роботи Ігор. Вони пішли в затишний ресторан, який був розташований у п’ятизірковому готелі. На дівчину знову чекав величезний букет троянд та сережки-пусети з білого золота з маленькими іскристими діамантами. Однак Тіна не змогла одразу зануритись у романтичну атмосферу, яку так старався створити для неї Ігор. Поки вони чекали замовлення, дівчина була на телефоні зі службою підтримки корпоративних клієнтів пошти і пояснювала кільком менеджерам по черзі, чому посилки, відправлені її співробітником вчора, необхідно повернути. Наближалася дата запланованого відкриття магазину і пара багато говорила про роботу:

— Як справи з пастухом-інспектором? — зневажливо поцікавився Ігор, однак Тіна чудово розуміла, що питання вкрай важливе.

— Можна сказати, що ми з ним потоваришували, — відповіла дівчина. В неї геть не було апетиту і Тіна вже хвилину замислено мастила шматок багета ніжною фуа-грою. Насправді ж її аж нудило від того, що довелося влізти в душу незнайомій людині задля того, аби використати це у роботі. — Однак пропозицію неформальної зустрічі я ще не зробила, потрібно підібрати момент. — Тіна нарешті вкусила намащений хлібец і почала завзято жувати, щоб більше не говорити на цю тему.

— Добре, тільки поквапся. В нас все йде за планом, крім цього клятого дозволу від пожежної інспекції.

 Насправді ж все було не так ідеально, як собі уявляв Ігор. Тіна стикалась з щоденними проблемами та перешкодами, однак долала їх самотужки, аби підтримувати в його очах образ ділової жінки та професіонала.

— До речі, — знову заговорила Тіна. — Чи є якісь результати у розслідуванні хуліганства? Я маю на увазі наші побиті вікна. Не хочеться, щоб напередодні відкриття це повторилося знову.

— Слідство зайшло у глухий кут, якщо взагалі й починалось, — Ігор акуратно постукав двічі по бокалу і за його плечем одразу з’явився офіціант і долив ще вина. Потім чоловік продовжив. — Однак вже встановлені камери на вході, тож навряд місцева шпана спробує провернути це ще раз.