Твій на місяць - Анастасія Соловйова

— Коли померла мати, ми з батьком перестали спілкуватися. Він працював до ночі, повертався втомленим, питав, як у мене справи в школі, і, не чекаючи відповіді, йшов до своєї кімнати. Я відчувала себе повною сиротою: ось ніби і є поряд близька людина, але від неї віяло холодною відчуженістю. Пізніше я зрозуміла, що родинні зв'язки нічого не означають, людей пов'язує не кров, а взаєморозуміння, що базується на щирості та довірі. А з батьком я ніколи не була до кінця відвертою — надто багато бар'єрів вишикувалося між нами.

Я прикусую губу і зітхаю:

— А потім я дізналася, що тато часто заходить до нашої сусідки Тамари. Біль, образа, ненависть, злість, лють — мене розпирало від негативних почуттів, і в душі я майже зреклася батька, визнала його чужинцем, просто сусідом, з яким я зобов'язана жити в одному будинку, поки не закінчу школу. Тамара мені одразу не сподобалась. І справа навіть не в тому, що після смерті матері не минуло й року. Просто Тамара з тих жінок, які люблять тишком-нишком вказувати на недоліки, пліткувати і обливати брудом за спиною. Вона завжди фальшиво усміхається і виявляє пасивну агресію, завуальовану під безневинні зауваження.

— Терпіти не можу таких людей.

— Я теж. Але й з цим я могла б упокоритися, якби в моєму житті не з'явився син Тамари. Я кілька разів бачила Ярика і обмінювалася з ним порожніми вітальними фразами. Він старший на пару років і спочатку здавався звичайним задерикуватим хлопчиськом, з яким можна порозумітися. Але після весілля Ярик і Тамара оселилися в нашому домі — і мій звичний світ похитнувся.

Мені важко дихати, але я вперто продовжую говорити:

— Ярик вічно ображав мене, причому дуже по-дитячому: малював маркером вуса, поки я сплю, псував особисті речі, коли мене не було вдома, підкидав якісь безглузді записки з погрозами, ніби я не знала, хто їх автор. Коли мені виповнилося чотирнадцять, поведінка Ярика погіршилась. Він раптом уявив, що я йому подобаюся, тому розкидався вульгарними натяками, похабно жартував і часто заходив без стуку в мою кімнату, сподіваючись застати мене за перевдяганням. Одного разу вломився в душ, але я не розгубилася — схопила лійку, увімкнула режим гарячої води і ошпарила його. Як він кричав! Але замість того, щоб визнати вину і більше ніколи до мене не лізти, він поскаржився матусі. Тамара обожнює свого сина. Завжди його хвалить, підтримує, у рот йому заглядає, будь-які капризи задовольняє. Ярик для неї — сенс життя. Іноді мені здавалося, що заміж за батька вона вийшла лише заради того, щоб забезпечити синочка. Справа в тому, що Тамара працювала звичайним продавцем у супермаркеті, а тато на той час уже був керівником місцевої фірми.

Неприємно згадувати минуле, але з кожною фразою мені стає легше.

— Тамара сильно розлютилася, коли побачила почервонілі руки бідолашного Ярика. Мої пояснення їй були до лампочки: подумаєш, дитина гралася, у нього вік такий, гормони вирують, а я — дикунка, яка жартів не розуміє. Дитині вже стукнуло шістнадцять років, а для Тамари він усе залишався маленьким безневинним синочком. Мене ніхто не слухав. Навіть батько відмахнувся від моїх слів і прийняв бік Тамарочки та нещасного Ярика, у якого ніяких опіків не було, адже я не окропом його облила, а гарячою водою.

— Маячня якась, — спантеличено мотає головою Роман.

— Тоді я втекла з дому та жила у старшокласника кілька днів. Але довелося повертатись. Ярик поводився адекватно, мабуть, зрозумів, що зі мною краще не жартувати, а то можу і здачі дати. Його знову переклинило, коли я вступила до університету. Він думав, що я залишусь у рідному місті і навчатимусь у місцевому коледжі. А я з нетерпінням чекала моменту, коли вирвусь нарешті з батьківського дому і заживу вільно, не боячись приставань довбаного братика, насмішок Тамари і байдужості рідного батька.

За вікном сигналить машина, перериваючи на мить мою плутану розповідь. Серце стукає швидше, долоні потіють.

— Перед від'їздом до гуртожитку Ярик завалився до моєї кімнати п'яний, він втратив контроль над собою. Молив не покидати його, клявся у вічному коханні і обіцяв виконати будь-яку мою примху. Його невиразні слововиливи закінчилися безпробудним сном на підлозі. Вранці я поїхала. Спочатку брат дзвонив мені, писав якісь безглузді повідомлення, тож я заблокувала його номер. Додому їздила дуже рідко, тільки по суботах — Ярик підробляв у вихідні, тому ми з ним майже не стикалися. Коли все ж таки зустрічались, він театрально відвертався та дзвонив своїй дівчині. Не знаю, що це було — дешева спроба викликати в мене ревнощі? Так я завжди казала, що нічого до нього не відчуваю.

Роман хмуриться і підсувається до мене.

— Торік у батька виникли проблеми зі здоров'ям, тож я почала приїжджати частіше. Ярик зрозумів, що мені на нього начхати, і різко змінився. Якось він перехопив мене на кухні, коли в хаті нікого не було. Притис до столу і накинувся з поцілунками, а я відчайдушно виривалась. Умудрилася якимось дивом вдарити його по яйцям. Він загорлав і впав на підлогу, тримаючись руками за пах, а я схопила речі і поїхала назад, до гуртожитку. Якраз того дня ми з тобою зустрілися, — пояснюю Роману. — Тоді, в пабі, я була дуже зла. Посіяла десь ключі та гаманець, вислухала крики Тамари, яка переживала за репродуктивну функцію свого синочка, а потім я взагалі приперлася на зустріч, де знала тільки Ксюху. І ти почав випендрюватися, називаючи мене білявкою і нахабно посміхаючись. Тим самим ти нагадав мені Ярика, тому я й вилила пиво тобі на голову. Але вибачатись не буду, ти тоді заслужив.