Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

- Я знаю, що тобі підніме настрій - ідемо тирити шоколад, зі схованки Артема, - вирішила підбадьорити Риту, а то геть розкисла, щей носом шморгає, - ану намотала шмарклі на кулак, я сказала піднімаємо свої прекрасні другі дев'яносто, і вперед за глюкозою!

- А вечеря? Ми ж мали нормально поїсти, а не знову солодощами наніч стреси завдати, ми ж так розтовстіємо, - з жахом в очах намела дурниці Ритка.

- Ей, подруго, яке розтовстіємо? З нашими постійними "стресами", - відзначила пальцями лапки, натякаючи на хлопців, - нам до кінця літа не грозить ожиріння. І до того ж ми не кожен день собі таке розслаблення дозволяємо. Не подумай я за здорове харчування.

Рита ще трохи побухтіла, але здалася. Пішли взяли шоколад Артема, вмостилися на гойдалці та давай трощити. Тільки, диряві голови, геть про тих засранів забули. Хто ж знав, що вони без нас нудьгувати розпочнуть, так би щось їм в салатик підсипала б замість солі, щоб побігали трішки. Так я дуже добра, просто неймовірна.

- О, шоколад, ум... ми, та ще й з горішками, смакота.

От паршива морда, Стас свою п'яту точку біля мене примостив, прицьому на одну мою ніжку всівся. Дякую, що не роздавив. Явно, на мене цілився всістися, тільки я вчасно трошки вбік просунулася, до Ритки. О, ще свою клешню, мені на плечі втарабанив.

- Можна і легше, не дрова рубаєш, - він точно вміє з дівчатами загравати? А то у мене вже сумніви з'являються.

- Тихенько, їжачку, якби не смикалася, то було б і легше, - і шкіриться задоволено.

- Та ти що, - простягла, навмисно довго, - серйозно?

- Нема куди серйозніше, - ох і хочеться стерти ту нахабну посмішку, добре що ті два гаврика не намалювалися ще тут.

- А що це ви солодощами вечерю замінили? - ну от наврочила, братик намалювався, а за ним шкутильгає і покусаний герой-коханець Тимур. Все всі взборі.

- У нас тут, взагалі-то, дівочий вечір мав бути.

Я захищала нашу територію, як могла, бо Рита геть понура була, і шоколадки не рятували, так що відбувалася за двох. Ну нічого, завтра подруга прийде в норму, задамо їм жару. Зиркнула на Риту, еее, мабуть не завтра.

- Ключове тут слово - "мав бути".

От же придирливий братик. І він моститься біля Рити, але м'яко, не так як бугай біля мене. Ніжно обіймає її за плечі, та щось шепоче посміхаючись. Я ніколи його таким не бачила. Щей очі прикриває від задоволення уткнувшись носом у Ритине волосся.

Ого-го, це що виходить? Він не прикидається, і Рита його і справді подобається? Він таким із жодною своєю подругою не був, а я то свого братика добре знаю. Але все ще потрібно перевірити, може це майстерна гра.

Ох, а який злий Тимур. Стоїть, руки в кармани сховав, а вухами ледь дим не йде. Ну паравоз відпочиває, поряд з ним. Якби міг вбити поглядом, напевно так і зробив би. Як півні, чесне слово. Чи точніше, малеча, яка іграшку в пісочниці не поділила.

Ми з Ритою взяли ще по шматочку шоколаду. Та жодна з нас не змогла його з'їсти. Мій забрав нахабно Стас, ледве пальці не відгриз, кусаючи солодощі. І посміхається, підморгуючи. Це він мене звабити хотів? Та я тепер боюся з таким спокушанням без кінцівок залишитися. То віддавити  намірявся, а тепер і відкусити, що далі буде.

Навідміну від свого друга, братик, мене здивував. Я аж рота відкрила, як він той же маневр, що і Стас провернув, тільки знову ж все було надзвичайно м'яко, ніжно і так чуттєво збоку виглядало, що у мене подих перехопило.

Це точно мій брат, Артем? Часом інопланетяни не прилітали і не підмінили? Не дарма, Ритка калюжою розтеклася біля нього, от знову сидить рота розкрила, і баньками своїми лупає на нього. Та таким темпом, вона швидко здасть звою фортецю. Ну гаразд, дозволяю їй ще цей вечір політати в хмарах. А завтра опускаємося на нашу грішну Землю. І нема чого під ноги хлопцям килимками стелитися, не оцінять, ох не оцінять вони того щастя, що біля них є.

Люблю свою подругу, і не хочу, щоб їй було боляче. Та і брата свого люблю. Добре якби у них і справді вийшло стати парою, от гарно вони разом виглядають.

Я щось замріялася, ще тільки свахою мені стати не вистачало. Ні вже, будемо розбиратися попорядку. Спочатку хай отримають позаслугах, за те дурнувате парі. А потім, життя покаже, що буде далі. Шкода правда тих дурнів інколи стає. Розумні ж хлопці, а нісенітницю впороли, от і вигрібати будуть. Ще й потім пробачення не допросяться.