Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

Додому ми не прийшли, а приповзли. Якщо нас спитати про самопочуття, то я б своє описала як - "проїхалися по мені трактором та ще й комбайн на буксирному тросі протягли на додачу", це так щоб мало не показалось.

Ну баба Нюра, ну як таку могла підставу зробити. Ми ж так старалися, "заговорювали зуби" хлопцям піти дрова рубати, а вона нам... грядки полоти. І це замість спасибі, щиросердечного. Я ще б зрозуміла травички для кроликів нарвати, або зернят курям насипати, а не плантація цибулі з морквою.

З не звички ми завтра спини не розігнемо, і ноги вже тягне. Навіть те що ми ходимо з Лєркою в спортзал на фітнес не допомогло. Та і Лєрка ледве ноги затягла до садової великої гойдалки з м'якесеньким матрацом та подушками, на якому ми двоє, красунь, розляглися в позі вмираючих зірок. Як же добре.

Як на диво, хлопці були жвавіше за нас. Розмістилися спокійно на протилежній гойдалці, відкинувшись на спинку.

- Слухай, мала, а де наш басейн? - спитав виблискуючи ідеальною посмішкою Артем. Ми від цього запитання аж голови підняли.

- Ти знущаєшся? Я не піду зараз шукати його, та я з місця зрушити не можу, - обурено заговорила Лєра.

- Та ніхто тебе і заставляє шукати басейн, порухай звивинами, вони ж у тебе присутні, та спробуй згадати куди ми того року його сховали, - потішався з сестри цей засранець, як ще мене не чіпає, і перевів погляд на мене, - Ритуль, може у тебе краща пам'ять, а то бачу прополка грядок баби Нюри, всю інформацію з Лєркіної голови вигнала.

От я і наврочила, за мене взявся, благо хоч ті два пришелепкуватих, сидять ледве дихаючи. Так хлопчики, а ви думали тільки купатися будете, рибку ловити та з дівчат потішатися? А от і ні, в селі працювати потрібно. Ну хоч бабі Нюрі не прийшло в голову нас роботою завалювати на постійній основі. І на тому спасибі. Інакше ми б свої ратиці простягли до кінця літа.

- Ну чого зависли? - ще й пальцями поклацав перед нами, і як йому вдається зараз розслаблено сидіти та посміхатися, ніби й не працював важко цілий день.

- Хм... Було б у мене, братику, зараз більше сили - придушила б, а так живи, - благородно помилувала його Лєрка і назад гепнулася на подушку.

- То де ж басейн?

- Та що ти, як папуга - де та де? Незнаю, - почала дратуватися подруга, треба рятувати становище, а то ще поб'ються.

- Глянь у гаражі на полицях, тати, більше за все туди поклали, - обізвалася я.

- О, це вже інше діло, - плеснувши долонями по колінах піднявся і рушив у сторону гаражів, а потім обернувся до Тимура зі Стасом, - а вам, вмираючі лебеді, що потрібно особливе запрошення, чи думаєте я сам басейн встановлювати буду? Зауважте він немаленьких розмірів, та ще й з драбиною.

Тимур та Стас крекчучи, як старі розвалини, сяк-так підвелися і почовгали за Артемом, у якого в дупі моторчик видно накрутили.

- Там відразу знайди тент і хімку для басейнів, не хочу потім чесатися як вжалена, - навздогін крикнула, - а ще надувні круги та м'ячі там десь мають бути з насосами.

А що, нагліти так на повну. Хай там самі з усім розбираються, встановлюють та надувку накачують, а у нас годинка релаксу. Нам ще потім вечерю готувати. І з батьками по відеозв'язку поговорити, та відзвітувати що нікого голодом не моримо.

Батьки, так зовсім розгулялися. Відчули смак свободи - діти, нарешті виросли, можна і без них відпочити. Так що вони зараз до нас тільки дзвонять спитати - як у нас справи, дізнатися чи живі здорові, та розповісти про свої походеньки у горах. Завжди знала, що вони тільки і чекають моменту здихатися нашої компанії, і відпочити без дітей - собі у радість. Невже ми будемо такі ж самі?