П'ятеро поросят - Агата Крісті

— Тобто? — Голос її був запитливий і стриманий.

Пуаро почав жестикулювати, докладати зусиль, щоб висловити свою думку:

— Тут є дещо таке… такий відтінок, який трудно визначити… У мене склалося враження, коли я згадую про цю дитину, що їй не приділялася та увага, якої вона заслуговувала. Коли я комусь розказую про неї, співрозмовник здається здивованим, ніби він зовсім забув, що існувала ще й дитина. І це, напевне, мадемуазель, природно. Дитина в подібних обставинах є важливою особою не сама по собі, а як основна стержнева причина драми. Можливо, Еміас Крейль мав підстави залишати чи не залишати свою дружину. Але звичайно, коли руйнується сім'я, дитина є важливим моментом. А ось у нашому випадку ніби ніхто не рахується з існуванням дитини, І це здається мені дивним.

Мадемуазель Уільямс поспішила погодитись:

— Ви доторкнулися найважливішого місця, пане Пуаро. Ви цілком праві! І це частково й змусило мене сказати раніше, що зміна обставин могла бути в деяких випадках для Карли дуже корисною. Якщо б вона була старша, вона могла б страждати від порожнечі, яка виникла в її побуті. — Вона нагнулася злегка і сказала, добираючи слова — Зрозуміла річ, у своїй практиці я зустрічала протягом багатьох років різні стосунки між батьками і дітьми. Багато дітей, я б сказала, більшість, страждають од надмірної уваги з боку батьків. Занадто багато любові, занадто багато турбот і нагляду. Дитина відчуває цю любов квочки, вона нервує її, дитина намагається позбавитися її, позбавитися постійного нагляду. Це особливо трапляється, коли в сім'ї одна дитина. Матері в цих випадках є головним джерелом зла. Наслідки такого шлюбу бувають у більшості випадків гіркі. Чоловіка сердить той факт, що він на другому плані, він шукає втіхи або швидше улесливості, і уваги в іншому місці. Раніше чи пізніше це Призводить до розлучення. Найкраще для дитини — яв цьому переконана, — щоб обоє рідних ставилися до неї, сказати б, зі здоровою неувагою. Так і відбувається природно в сім'ях, де багато дітей і дуже мало грошей. Дітьми нехтують, оскільки мати просто-напросто не має часу ними займатися. Діти в таких випадках добре розуміють, що вона їх любить, а з другого боку, їх не нервує надто настирливий прояв почуттів. Але є ще один аспект. Буває, що чоловік і жінка, які так доповнюють одне одного, так зайняті одне одним, що дитина їхнього ж шлюбу не здається їм чимось реальним. У подібних обставинах, я вважаю, дитину нервує те, що вона відчуває себе ущімленою і ніби забутою на холоді. Ви мене розумієте, я зовсім не маю на думці неуважність. Пані Крейль, наприклад, була чудовою матір'ю, завжди турботливою у ставленні до Карли, її здоров'я… Вона гралася з нею, коли хотіла бути до неї прихильна. І разом з тим пані Крейль була повністю захоплена своїм чоловіком. Вона існувала, якщо так можна сказати, тільки через нього і для нього.

Мадемуазель Уільямс помовчала хвилину, потім спокійно сказала:

— Це, мені здається, і є поясненням того, що вона зробила потім.

— Ви хочете сказати, що вони більше були схожі на закоханих, ніж на чоловіка і жінку?

Мадемуазель Уільямс ледь насупила брови і з легкою неприязню за небританський стиль мови Пуаро сказала:

— Можна, мабуть, висловитись і так.

— Чи любив він її так, як вона його?

— Це була пара. Зрозуміла річ, він був мужчиною.

Мадемуазель Уільямс надала останньому слову справді вікторіанського значення. Слово «мужчина» вона вимовила так, як гарна господиня сказала б — «таргани!». З глибини її життя, життя старої діви і гувернантки, прорвався вихор бурхливої жіночності. Ніхто, почувши її, не сумнівався б у тому, що для мадемуазель Уільямс мужчини — це вороги!

— Ви ніби не дуже схильні ратувати за чоловічу справу?

— Мужчинам віддано усе найкраще в світі. Я сподіваюся, що це не завжди так буде.

Еркюль Пуаро уважно розглядав її. Він легко міг уявити мадемуазель Уільямс міцно прив'язаною до паркана, яка оголосила голодовку і готова страждати до кінця. Переходячи від узагальнень до дрібниць дійсності, він запитав:

— Вам не подобався Еміас Крейль?

— Зовсім ні. І я не схвалювала його поведінку. Якщо б була його дружиною, я пішла б від нього. Є речі, які не повинна терпіти жодна жінка.

— А пані Крейль їх терпіла?

— Так.

— І ви вважаєте, що вона погано чинила?

— Так. Жінка повинна мати якусь самоповагу. І не дозволяти себе принижувати.

— Ви коли-небудь говорили пані Крейль про це?

— Звичайно, ні. Не мені було їй говорити. Мене найняли для того, щоб я виховувала Анжелу, а не давала пані Крейль поради, про які мене ніхто не питав. Це було б з мого боку великою невихованістю.

— Ви любили пані Крейль?

— Пані Крейль була досить мила. — Голос гідної гувернантки пом'якшав, наповнився теплом і хвилюванням. — І мені було її надто жаль.

— А ваша учениця, Анжела Уоррен?

— То було вельми цікаве дівча. Найцікавіше від усіх, з ким мені доводилося мати справу. Дуже розумна дівчина. Щоправда, дуже не дисциплінована, різка, в багатьох випадках з нею важко було домовитись. Я завжди вірила, що вона щось зробить у житті значне. І вона зробила! Ви читали її книжку про Сахару? Вона вела розкопки гробниць Файума. Так, я горджусь Анжелою. Я не довго жила в Олдербері — два з половиною роки, але мені завжди приємно відчувати, що і я сприяла розвиткові її здібностей, схвалюючи захоплення археологією.

Пуаро сказав:

— Наскільки мені відомо, було вирішено продовжити її освіту в школі. Вас, мабуть, не задовольняло це?

— Ніскільки, пане Пуаро, я була цілком згодна. — Потім, після деякої паузи — Я хочу вам розкрити справжній стан речей. Анжела була мила, симпатична дівчина, яку можна тільки любити. Ніжна, палка, імпульсивна. І настільки ж складна. Тобто дівчина, яка досягла віку, коли відчувається невпевненість у собі, коли ти ні дитина, ні жінка. Часом розумна і зріла, як доросла людина, вона раптом ставала лукавою, балуваною, з нестерпними вчинками. У цьому віці, ви знаєте, в дівчаток відбувається досить складна душевна зміна… Вони стають надзвичайно вразливі, їх все ображає, сердить, коли до них ставляться, як до дітей, і навпаки — соромить, якщо бачиш у них дорослу людину. Анжела перебувала в подібному душевному стані. Вона нервувала, ображалася ні з того ні з сього, спалахувала. Бувало, цілими днями сиділа насупившись і без діла, а потім знову вдавалась до своїх витівок — лазила по деревах у садку, гралась як розбишака з дітьми, відмовляючись підкорятися