Безтурботний - Ю. Несбе

Він вийшов у коридор; Харрі, як і раніше, продовжував стояти біля ліжка. Трохи згодом Волер знову заглянув до спальні.

— Все ж таки здорово, коли пасьянс сходиться з першого разу. Вірно, Холе?

Харрі відчув, як мозок його віддав команду кивнути, проте зовсім не був упевнений, що голова послухається.

11

Ілюзія

Я проглядаю перший відеозапис. Якщо розбити його на кадри, стає виразно видно спалах пострілу. Порохові частинки, що ще не перетворилися на чисту енергію, схожі на рій астероїдів, які супроводжують комету в її мандрах крізь атмосферу і згоряють у цій атмосфері у міру того, як сама комета безперешкодно рухається все далі й далі вглиб. І ніхто не в змозі їй перешкодити, бо шлях її визначений наперед мільйони років тому, ще до появи людства, до того, як виникли відчуття, до народження ненависті й милосердя. Куля входить у голову, обриваючи думку, повертаючи назад мрії. І в самій глибині свідомості імпульсом нервових закінчень, що народився в центрі болю, виникає остання думка — SOS, суперечливе благання про допомогу, звернене до себе самого, — блискавкою пронизує мозок і тут же гасне. Натискаю на клавішу миші, вибираючи другий відеозапис. Поки мій комп’ютер перемелює інформацію, продираючись крізь морок їнтернету, я дивлюсь у вікно на зірки, що обсипали небо, і думаю, що кожна з них — свідчення невідворотності долі. У них немає ніякого сенсу, вони вищі за потребу людей в усьому знаходити логіку та взаємозв’язок. Через те вони такі прекрасні, розумію я.

Нарешті другий відеозапис готовий. Я натискаю на «ріау». Play a play[13]. Все той самий спектакль бродячого театру, щоправда, тепер він поставлений на новому місці. Ті ж репліки, рухи, все той самий костюм, та ж сценографія. Змінені лише статисти. І завершальна сцена. Сьогодні ввечері граємо не трагедію.

Я цілком задоволений собою. Я Зумів передати суть виконуваної мною ролі — холодного професіонала, антагоніста, яким точно знає, чого хоче, і якщо треба, то вбиває. Ніхто навіть не намагається тягнути час — після Бугстадвеєн вони просто не сміють. І тому на ті дві хвилини —- сто двадцять секунд, які я сам собі відпустив, я — Бог. Ілюзія спрацьовує. Мільйон одежин під комбінезоном, подвійні устілки, кольорові контактні лінзи, завчені рухи.

Я вимикаю комп’ютер, і в кімнаті робиться темно. Зовні доноситься лише звичайний міський шум. Сьогодні я зустрічався з Принцом. Дивний тип. При спілкуванні з ним виникає подвійне відчуття, як тоді, коли бачиш єгипетського бігунка — крихітну пташку, що клює залишки їжі, застряглі в зубах у крокодила. Він сказав, що в нього все під контролем, у Відділу пограбувань і розбійних нападів, як і раніше, немає ніяких доказів. Він отримав свою частку, а я — той єврейський пістолет, який він обіцяв мені дістати.

Імовірно, мені б слід було радіти, проте ніщо вже не може зробити мене колишнім.

Потім я подзвонив із телефону-автомата в Управління поліції, проте вони не хотіли нічого говорити, поки я не відрекомендувався родичем. Тоді вони сказали, що це було самогубство, Анна сама в себе вистрілила. Справу припинено. Ледве встигнувши повісити слухавку, я розреготався.

ЧАСТИНА

II

12

Смерть за власним бажанням

— Альбер Камю називав самогубство єдиною по-справжньо- му серйозною філософською проблемою, — сказав Еуне, насторожено поглядаючи на сіре небо над Бугстадвеєн. Оскільки рішення, чи гідне життя того, щоб його прожити, чи ні, піднімає основне питання філософії. Всі інші — про три світові виміри, про девять чи дванадцять категорій духу — виникли набагато пізніше.

Харрі невизначено гмукнув.

— Багато хто з моїх колег займається вивченням причин, із яких люди здійснюють самогубства. Знаєш, якого висновку вони дійшли, що вважають найбільш типовою причиною?

— Я якраз і сподівався, що ти допоможеш мені знайти від ¬ повідь на це запитання. — Харрі доводилося відчайдушно лавірувати на вузькому тротуарі, ухиляючись від перехожих, аби триматися поряд із товстуном психологом.

— Просто вони не бажають жити далі, — урочисто прорік Еуне.

—- Звучить так, ніби за це можна Нобелівську премію давати. — Харрі здзвонився з Еуне напередодні ввечері й домовився зайти за ним до його кабінету на Спурвейс-гате о дев’ятій. Коли вони проходили повз злощасну філію банку «Нордеа», Харрі звернув увагу, що на протилежному боці вулиці перед магазинчиком «Севен-елевен» стоїть усе той же зелений сміттєвий контейнер.

— Часто ми забуваємо — рішення про самогубство раз у раз приймають розсудливі люди, які попросту вважають, що їм уже нічого чекати від життя — вів далі Еуне. — Приміром, люди похилого віку, що втратили супутника життя або раптово відчули, що здоров’я їхнє підупало.

— Ця жінка була молода і здорова. Про які ж раціональні причини може йтися в її випадку?

— Перш за все слід визначитися, що саме вважати раціональним. Якщо хто-небудь, повністю зневірившись, вирішує покінчити зі своїм болем, позбавивши себе життя, можна припустити, що він чинить цілком обдумано. З іншого боку, важко вважати самогубство раціональним вчинком, якщо воно здійснене людиною, що помалу виходить із депресії, за рахунок чого у неї і з’являються сили на здійснення якихось активних дій, до яких можна віднести і самогубство.

— А може самогубство відбутися абсолютно спонтанно?

— Певна річ, може. Проте, як правило, йому передують спроби накласти на себе руки, особливо це стосується жінок. У США на одне жіноче самогубство доводиться десять, так би мовити, суїцидальних спроб.

— Так би мовити?

— Коли приймають п’ять пігулок снодійного, це вже цілком серйозний крик про допомогу. Але я б не назвав це спробою самогубства, якщо на столику залишається пляшечка з тими ж ліками, випорожнена тільки наполовину.

— У нашому випадку йдеться про вогнестріл.

— Отже, чоловічий спосіб.

— Чоловічий?

— Одна з причин, із яких спроби самогубства у чоловіків частіше бувають успішними, полягає в тому, що вони віддають перевагу способам більш небезпечним і безповоротним, аніж жінки. Вогнепальна зброя і висотні будівлі, а не порізані вени

і жменя пілюль. Коли стріляється жінка, це скоріш незвично.

— Підозріло незвично?

Еуне кинув швидкий погляд на Харрі:

— У тебе є підстави вважати, що це було не самогубство?

Харрі похитав головою:

— Просто я хочу повної визначеності. Нам зараз праворуч,

її квартира — трохи далі по цій вулиці.

— Соргенфрі-гате?[14] — Еуне хихикнув і знов боязко глянув скоса на