Безтурботний - Ю. Несбе
Біля відділення Норвезького банку стояли дві поліцейські машини з увімкненими синіми мигалками. Харрі продемонстрував своє посвідчення одному з одягнених у форму патрульних в оточенні, пірнув під натягнуту стрічку і попрямував до входу в банк, де Вебер розмовляв із кимось зі своїх співробітників із криміналістичної лабораторії.
— А, старший інспектор, добрий вечір, — привітався Вебер, роблячи особливий наголос на слові «вечір». Побачивши синяк, який прикрашав фізіономію Харрі, він звів брову. — Що, дружина б’ється?
Не знайшовши відразу, що відповісти, Харрі клацанням витяг із пачки сигарету:
— Ну і що у нас тут?
— Хлопець у масці з гвинтівкою Ав-З.
— Природно, пташка відлетіла?
— Спокійнісінько.
— Свідків хто-небудь опитав?
— Лі й Лі в Управлінні якраз зайняті цим.
— Які-небудь деталі самого пограбування?
— Нальотчик дав жінці-управителю двадцять п’ять секунд на те, щоб відкрити банкомат, а сам у цей час приставив гвинтівку до голови однієї із службовок.
— І змусив її говорити замість себе?
— Угу. А коли увірвався в банк, молов усе ту ж нісенітницю по-англійськи.
— This is a robbery, don’t move! — пролунало в них за спиною у супроводі короткого уривчастого смішка. — Справді, вельми люб’язно, що ти все ж таки зумів вибратися, Холе. Ох, невже у ванні посковзнувся?
Харрі однією рукою підніс запальничку до своєї сигарети і припалив, а іншою одночасно простягнув пачку Іварссону. Той похитав головою:
— Погана звичка, Холе.
— Вірно, — озвався Харрі, ховаючи пачку «Кемелу» у внутрішню кишеню. — Ніколи не пропонуй свої сигарети джентльменові — виходь із того, що він палить власні. Бенджамін Франклін.
— Правда? — Іварссон старанно удавав, що не помічає посмішки Вебера. — Встиг нажлуктитися, га, Холе? Ну тепер-то тобі ясно, що наш грабіжник завдав нового удару — точнісінько як ми і припускали?
— І звідки ти взяв, що це саме він?
— Вважаю, ти бачиш, що це точна копія пограбування банку «Нордеа» на Бугстадвеєн?
— Хіба? — Харрі глибоко затягнувся. — У чому ж схожість?
На мить погляди Іварссона і Харрі схрестилися. Блиснув крокодилячий оскал.
— Управителька виявилася розторопною, — втрутився Вебер. — Ухитрилася спорожнити банкомат за двадцять секунд.
— Отже ніяких жертв, ніяких вбивств, — підхопив Іварссон. — Що, розчарований?
— Ні, — відповів Харрі, випускаючи сигаретний дим із ніздрів. Порив вітру тут же розвіяв його, не залишивши і сліду. Туман у голові, проте, розвіюватися не збирався.
Почувши, що хтось увійшов, Халворсен відвернувся від «Сільвії».
— Високооктановий еспресо, пронто, — буркнув Харрі, плю-хаючись у крісло.
— Доброго ранку, бос, — озвався Халворсен. — Кеіїський маєш вигляд.
Харрі уткнувся лицем у долоні:
— Нічого не пам’ятаю, що було вчора ввечері. Не знаю, що саме я пив, але присягаюся, ніколи більше цієї погані в рот не візьму.
Подивившись на колегу в щілину між пальцями, він побачив, що той усерйоз стурбований — лоб прокреслила глибока зморшка.
— Та розслабся ти, Халворсене, — це просто нещасний випадок. Зараз я тверезий як скельце.
—- Так що ж усе-таки трапилося?
— Судячи із вмісту шлунка, я пообідав із старим приятелем. Кілька разів телефонував, аби дістати підтвердження, але вона не озивається.
— Вона?
— Так. Вона.
— Може, жорстокі поліцейські ігри? — обережно поцікавився Халворсен.
— Займися краще кавою, — похмуро порадив Харрі. — Просто стара пасія. Все було абсолютно безневинно.
— Звідки ти знаєш, адже ти нічого не пам’ятаєш?
Харрі помацав неголене підборіддя. Згадалося, як колись Анна говорила, що вміла тільки слугувати каталізатором тих пристрастей, які вже є. Не дуже-то це заспокоювало. У пам’яті помалу почали спливати окремі деталі. Чорне плаття. На Анні було чорне плаття. Він лежить на сходах. Якась жінка допомагає йому підвестися. У неї лише половина обличчя. Як на одному з портретів Анни.
— У мене часто бувають провали в пам’яті, — сказав Харрі. — Це ще не гірший варіант.
— А з оком що?
— Напевно, стукнувся об кухонну полицю, коли повернувся додому, або щось подібне.
— Не хотілось би тебе засмучувати, Харрі, але це має серйозніший вигляд, аніж якась кухонна полиця.
— А що, — сказав Харрі, обома руками беручи чашку кави, — хіба в мене засмучений вигляд? У п’яному стані я б’юся тільки з тими, хто мені й на тверезу голову не подобається.
— До речі, Мьоллер просив тобі передати, що, схоже, все влаштовується, ось тільки не сказав, що саме.
Харрі зробив ковток еспресо, декілька секунд потримав каву в роті й лише тоді проковтнув:
— Гаразд, Халворсен, заспокойся, не бери в голову.
Нове пограбування піддалося детальному розбору на нараді слідчої групи, яка відбулася тим же вечором в будівлі Управління поліції Осло. Дідрік Гудмундсон доповів, що з моменту, коли спрацювала сигналізація, до прибуття поліції минуло три хвилини, проте нальотчик уже встиг покинути місце злочину. Негайно було утворено внутрішнє кільце оточення — патрульні автомобілі перекрили всі довколишні вулиці. Услід за цим протягом десяти хвилин було організовано і зовнішнє кільце — перекриті найважливіші транспортні магістралі: шосе Е-18 у Фор-небю, третє кільце поблизу Уллевола, Тронхеймсвеєн біля Акерської лікарні, Грінівеєн поблизу Рюа та перехрестя на площі Карла Бернера.
— Мені б хотілося назвати це кільце залізним, однак усі ви знаєте, як на сьогодні в нас ідуть справи з особовим складом.
Один із свідків, допитаних Туріль Лі, посвідчив, що чоловік у шапочці сідав на пасажирське сидіння білого «Опеля-аскони», що стояв із увімкненим двигуном на Майорстюавеєн. Автомобіль повернув ліворуч на Якоб-Ольс-гате. Магнус Ріан доповів, що ще один свідок бачив, як білий автомобіль — можливо, «Опель» — в’їхав у гараж на Віндерен, а вслід за цим звідти виїхав синій «Вольво». Іварссон подивився на карту, що висіла на штативі поверх відривних аркушів.
— А чом би й ні? Ула, оголоси в розшук іще й синій «Вольво».
— Є три волокна тканини, — сказав Вебер. — Два із стойки, там, де він через неї перескочив, і одне з дверей.
— Йесс! —- стиснувши кулак, Іварссон зробив ним характерний енергійний жест. Протягом усіх доповідей він ходив навколо столу за спинами присутніх, чим страшенно дратував Харрі.
