Звичайна вдячність - Вільям Кент Крюгер

будь-хто в її віці. Гадаю, після Джульярдської школи вона успішно пройде прослуховування й отримає місце в хорошому оркестрі. Вона також обдарований композитор, але їй стільки всього ще слід вивчити, і прийде це лише з часом та досвідом. Та що там казати, якщо схоче, то й хорошим учителем зуміє стати. Я намагаюся пояснити, Натане, що в неї потужний потенціал у багатьох сферах, але велич? Дідько його знає. Це щось таке, що більше залежить від Господа й доброї вдачі, ніж від наших зусиль.

— Рут так на неї сподівається. Bg-4, — вів далі батько, посуваючи слона.

— Усі батьки мріють про славу і велич для своїх дітей, еге ж бо? А може, й ні. Я ж не маю власних дітей, звідки мені знати? D на E-5.

— B на F-3. Ну, про це ще можна посперечатися. Аріель завела мову, що не хоче їхати вчитися.

— Що? — здивувалися Емілеві сліпі очі.

— Думаю, вона просто тягне кота за хвіст. Сумніви, як перед початком чогось нового.

— Он воно що, — Брендт похитав головою. — Більш ніж природно. Мушу зізнатися, що сумуватиму, коли вона поїде. Не впевнений, що зможу комусь довірити свої спогади. Q на F-3.

Робота, яку Аріель виконувала для Брендта — то часткова компенсація за час, який він витрачав на вдосконалення її майстерності як музиканта і композитора. Батьки не мали змоги оплачувати подібне навчання. Тому для такої людини, як Брендт, ця домовленість більшою мірою була пов’язана із симпатією до матері та дружбою з батьком.

— І якою була реакція Рут, коли Аріель оголосила цю новину?

— Мало дах не знесло, — відповів тато.

— Не дивно, а ти? — засміявся Еміль.

Батько уважно роздивлявся дошку:

— Я хочу лишень, щоби вона була щаслива. D на E-5.

— Bc-4. А що таке щастя, Натане? З власного досвіду, це лише поодинокі миттєвості на довгому і складному шляху. Ніхто не може бути щасливим завжди. На мою думку, краще бажати їй мудрості: ця чеснота незмінна.

— Nf-6, — відповів, вагаючись, батько.

— Qb-3, — миттю відреагував Еміль.

Батько із хвилину дивився на шахи, а потім додав:

— Qe-7. Ти знаєш Тревіса Клемента?

— Ні, Nc-3.

— Він живе в Кедбері. Його дружина — одна з моїх парафіянок. Тревіс — ветеран. Корея. Добряче йому там дісталося. Це й досі гризе його. Клемент пиячить. Жахливо поводиться з сім’єю. C-6.

— Іноді, Натане, мені здається, що то була не сама війна, а з чим ми туди йшли. Вона чітко показала всі людські вади, й те, що ховалося глибоко в шпаринах, вилізло назовні. От візьмемо хоча б тебе і твою життєву філософію. Ідучи на війну, ти вважав, що станеш першокласним адвокатом, але я більш ніж переконаний, що десь у глибині душі сиділи зерна священика.

— Ну, а ти?

— А я сліпий, — посміхнувся Брендт.

— Я не знаю, як достукатися до Тревіса.

— Не думаю, що це тобі до снаги, Натане. Ти надто багато від себе очікуєш. Bg-5.

Батько відкинувся на спинку стільця і провів рукою по щоці.

— B-5, — невпевнено промовив він.

— Тату, — гукнув Джейк, вибігаючи з саду. В одній руці він тримав граблі, а в іншій звивався садовий вуж.

— Сину, не порань його, — відповів батько.

— У жодному разі. Френку, дивися, який красень!

— Вуж? Теж мені дивина, — відповів я йому. — От коли знайдеш гримучу змію, тоді й поговоримо.

Моя відповідь анітрохи не засмутила брата. Щасливий Джейк полетів назад до саду, де на нього чекала Лайза. Вони щось жестами пояснили одне одному. Брат поклав вужа на землю: вони обоє стояли і дивилися, як плазун поповз собі далі між стеблами кукурудзи.

Щось надприродне було у стосунках цієї парочки, і, я гадаю, труднощі в спілкуванні з рештою світу — найкраще пояснення. Лайза була глухою, і хоча розмовляти вміла, виражати думки словами зовсім не поспішала. Для нас ті балачки звучали мляво й незрозуміло. А щодо Джейка, то братові зліпити якусь путню розмову не вдавалося майже ніколи. Вони спілкувались усіма можливими способами: знаками, жестами, гримасами. Лише з Емілем та Джейком Лайза знаходила спільну мову. Тепер мені зрозуміло, що вона страждала на аутизм, але в ті часи її вважали схибленою. Люди сприймали дівчину як відсталу та недоумкувату. Під час розмови Лайза ніколи не дивилася в очі, а в тих поодиноких випадках, коли залишала безпечне подвір’я й гуляла містом, вона перебігала вулицю, аби не зустрітися з перехожими. Більшість часу вона перебувала за білим штахетним парканом, дбаючи про квіти, город і брата.

— Лайзі пощастило мати Джейка за друга, — сказав Брендт. — N на B-5.

— Джейкові це теж, здається, до вподоби. C на B-5.