Українська література » » Смертельний круїз - Олесь Григорович Ільченко

Смертельний круїз - Олесь Григорович Ільченко

---
Читаємо онлайн Смертельний круїз - Олесь Григорович Ільченко
не міг повідомити про це по внутрішньому зв’язку?

— Внутрішній зв’язок ще не полагоджено до кінця після ударів з «Гетьмана Виговського», — примирливо сказав Абу. — Мерке й Путі вдалося лише поновити головні параметри діяльності «Хамсіна», дещо замінити, налагодити…

— Добре, добре, — відмахнувся Ягор. — Жаль, що ми втратили свій човник. Зараз би влаштували «морський бій»…

— Він засік нас? — тривожно запитала Еліс.

— Ні, поки що не бачить, — доповів Абу.

— Нам треба виграти час, — похмуро мовив капітан. — Далі буде легше.

— А може, нам цей човник… уколошкати? — запропонував Абу.

— Щоб виказати своє місцезнаходження? — іронічно запитала Еліс. — Іноді треба думати, о великий повелителю Всесвіту!

Абу невдоволено засопів. Еліс мала рацію, а він, на жаль, завжди поспішав діяти, йти напролом…

— Абу, передай наказ нашим диво-воякам, Мерке й Путі, — вишкірив криві зуби Ягор, — нехай роботи займаються маскуванням і захистом корабля. А вони хай слідкують за човником і перехоплюють інформацію, яку той передає на військовий корабель. Тут треба людську голову. А роботи нехай собі займаються поточними справами.

— Розумно! — зауважила Еліс.

Ягор, задоволений похвалою, потягнувся в кріслі, а Абу подався передавати наказ піратам.

* * *

Марко Музиченко щойно отримав інформацію від розвідувального човника: той виявив дивний об’єкт неправильної форми в ділянці можливого перебування піратського корабля, він рухався із такою ж швидкістю, як і вантажний та військовий зорельоти. Маркові не знадобилося багато часу, аби збагнути — незрозумілі на вигляд конструкції — то видимі хвостові двигуни «Хамсіна», які не повністю прикривало маскування. Очевидно, поле, яке приховувало корабель піратів, з якоїсь причини не «запинало» його всуціль, і човен з близької відстані зумів «побачити» частину «Хамсіна».

Марко вирішив поки що не починати активних дій, а розповісти про виявлений корабель Коваленкові, Думанському й Гарязі, які прийшли до тями і тепер відпочивали й набували сил в кріслах інтенсивного відновлення організмів. Марко дав наказ роботам спостерігати за піратським зорельотом і бути напоготові, а сам спустився до «відділення відпочинку і здоров’я», як воно офіційно називалося.

Капітан, штурман і комп'ютерник напівлежали у великих медичних фотелях. Марко поцікавився самопочуттям друзів і коротко доповів про обстановку довкола двох зорельотів, про виявлення корабля піратів, який був добре замаскований і очікував на щось…

Курс інтенсивної терапії мав ще тривати кілька годин, після чого, як запевнила всіх Оксана, постараждалі були б повністю «відновлені» (лікарі вже давно уникали слова «одужання») і могли б приступити до роботи.

Після короткої бесіди з пацієнтами Марко зв’язався з кораблем «Зірка Вірджинії» й розповів капітану Дугласу про стан його українських колеґ-охоронців, про те, що пірати нікуди не зникли і слідують паралельним курсом за ними. Джеремі скрушно хитав головою й висловлював надію, що за кілька годин «його друг Севі» буде в капітанській рубці й поганих хлопців «розвіє, мов зоряний пил».

Та поки що Северин не міг перебрати на себе командування кораблем. І Марко відтак ретельно стежив за всім, що відбувається в зорельоті й довкола нього.

— Як там капітан, штурман, програміст? — запитав Музиченко в Зерняк, яка заглянула до нього в рубку. — Просувається відновлення організмів?

— Саме про це я й хотіла поговорити з тобою, — зітхнула Оксана. — Вони вже можуть розпочати роботу. Тіла повністю виправлені, відкориговані. Але…

— Щось не так? — перебив її Марко. — У чому річ?

— А в тому, — захвилювалася Оксана, — що після оновлення й реабілітації деякі структури їхніх клітин уже не такі, як були! У мене ж є генетичні карти кожного з них, розписані всі молекулярні особливості клітин різних тканин їхніх організмів, словом, уся попередня інформація…

— Наскільки глибокі ці зміни? На що вони можуть уплинути? — стривожився Марко.

— Оце і є головним питанням, — зітхнула Оксана. — Поки що ані я, ані роботи-лікарі дати відповідь на нього не можуть.

— Твоя інформація означає єдине, — зауважив Марко. — Ми просто маємо спостерігати за друзями і в разі чого допомогти…

— Мені здається, — мовила Оксана, — ці зміни виникли не просто так. Пірати щось замислили…

— Не слід панікувати, тим більше — передчасно, — заспокоїв її Марко. — Після небезпечного проходу нашого зорельоту повз систему подвійної зірки Зет-Ікс 221 ми вийдемо на прямий шлях до Землі, до нашої бази на Місяці… Не забувай, що подвійна зірка складається з надважкої — «чорної діри», та її супутниці, звичайної зірки, яка вже за якихось півмільйона років впаде в ту багряну безодню, в «діру», розлетиться на атоми в обіймах своєї «чорної сестри».

— Так, головне — проминути подвійну зірку… — замислилася Оксана.

— Я відчуваю, що пірати, — продовжував Марко, — здійснять напад, коли ми із «Зіркою Вірджинії» вже проминемо Зет-Ікс 221.

— Тоді готуйся до проходження зони подвійної зірки, — підвелася Оксана, — а я піду до наших чоловіків. Маю здійснити останню перевірку перед допуском їх до роботи.

Оксана вийшла, а Марко замислився: зміни в організмах людей після енергетично-інформаційної атаки, як він пам’ятав із курсу біомедицини, можуть означати, що хтось із трьох — капітан, штурман чи комп’ютерник — може несвідомо почати підкорятися наказам з піратського корабля через привнесену до тіла програму дій. Мислення, розум, навіть генетичні параметри таких людей, найімовірніше, деформовані… «Кепсько, дуже кепсько, — міркував Музиченко, — а зовсім зле нам буде, коли всі троє чоловіків змінені настільки, що вже поза власною волею стали нашими ворогами. Як бути? Перш за все не виказувати їм моєї тривоги. А далі діятимемо за обставинами».

Глава 5
Зет-Ікс 221
Відгуки про книгу Смертельний круїз - Олесь Григорович Ільченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: