Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко

– Ну як ваш син, куме, вивчився?

– Нині, куме, легше купити готового вченого, аніж вивчити нового.

– Куме, що твої дівчата роблять?

– Шиють та співають.

– А жінка?

– Поре та плаче.

– Куме, чому жінці по господарці не допомагаєш?

– А мене батько ще в дитинстві попереджав, щоб до криниці близько не підходив, а сокиру до рук не брав!

– Кумо, вибачте, я вам на ногу наступила. Болить?

– Пусте! Мені корова, бувало, не так наступала.

– Куме, скільки років цьому бичкові?

– Два роки.

– А по чому ви знаєте?

– По рогах.

– І справді. Я й не помітив, що у нього два роги.

Кум Петро і кум Іван пасуть корів. Кум Петро:

– Якось, куме, я виростив таку капусту, що треба було три пари коней, щоб її вивезти.

– А я, куме, якось вилив казана, більшого, ніж баня на церкві!

– І для чого такий великий казан?

– А щоб твою капусту варити.

– Куме, я хочу з вами поділитися…

– Якщо своїми проблемами, то не треба.

– Куме, плюньте на все! І на партії, і на велосипедистів.

– А на велосипедистів за що?

– Куме, навіщо ви той годинник вкрали?

– Та… Ішов я і годинник ішов, думаю собі, підемо разом…

– Куме, не можу зрозуміти, як можна одним ударом вибити п’ять зубів?

– Дуже просто. Хочете, покажу?

Куми сидять у в’язниці.

– Куме, а ви не боїтеся, що жінка, поки ви у в’язниці, покине вас?

– Дурниці! Ви, куме, не знаєте мою жінку. По-перше, вона порядна, по-друге, вона мене любить, а по-третє, вона теж сидить у в’язниці.

– Куме, здається, я вчора вас бачив із дружиною в кіно.

– Бачив, бачив… Дружині тільки не кажи.

– Зустрів учителя, куме, а він каже, щоб я купив синові енциклопедію.

– Енциклопедію? Що за панство? Хай ходить до школи пішки, як ми ходили!

– Ви вчора були на концерті, кумо, і як?

– О! Петра вигнали з роботи, сам Петро вигнав зятя, а Софія вже стала бабусею. У Мироненків дача згоріла, а у Савчуків пудель здох…

Куми сім’ями на виставі в цирку. Кум Петро:

– Куме Іване, а той підліток, який крутиться біля левів, що – приборкувач?

– Та що ви! Така небезпечна робота не для нього. Він лише розчісує левам гриви і чистить їм зуби.

– Куме, як тигри не з’їдять того приборкувача, що їм у пащеки голову пхає?

– Дивіться, який він миршавий, хіба такий може бути їм до смаку.

– Куме, чи не можете ви позичити мені тисячу гривень?

– Можу, але не хочу.

– Думаєте, що я не захочу їх вам віддати?

– Захотіти – захочете, але не зможете.

– Кумо, як ти змінилася, постаріла, посивіла, зуби втратила…

– А ти, кумо, геть не змінилася, як була пащекуватою – такою і залишилась.

– Куме, дивіться, які котеджі! Живуть же люди! І за які тільки гроші вони будуються?

– За наші, куме, кровні.

– Тоді дулю їм під носа! Ходімо до Марії, проп’ємо останні, щоб їм не дісталися.

– Куме, винайшли новий препарат проти облисіння!

– Який?

– Випив три краплі – і на одного лисого менше.

– Куме, вийшов дуже строгий новий указ про боротьбу з розкрадачами державного майна!

– Колись мій дід, коли виносив останній пуд пшениці з комори, кричав жінці: «Маріє, замкни комору, щоб ніхто нічого не вкрав!»

– Куме, читав, що в якійсь країні невірну жінку запихали у мішок з котом і кидали в річку. Я б таке і в нас запровадив.