Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко
– Куме, чому ви так багато п’єте?
– То так стається: вип’ю – закушу часником, щоб перебити запах горілки, а потім п’ю горілку, щоб заглушити запах часнику…
Кум з кумою із сусіднього села приїхали до кумів у гості.
– А як же ви маму одну залишили, вона ж у вас така стара та хвора?
– Та чого ж одну? З нею там троє поросят, зо три десятки курей, індики, качки…
Після перепою зайшов кум до кума похмелитися, а той якраз забиває цвях у стіну – картину почепити. Дивиться, як кум б’є цвях молотком по вістрю, чухає потилицю, каже:
– Куме, це цвях від протилежної стіни!
– Куме, яку ковбасу брати на закуску, дорогу чи дешеву?
– Беріть, куме, дешеву, все одно блюватимемо!
– Куме, як вип’ю зайві сто грамів – трактор не можу завести!
– А я, куме, після зайвого не можу той трактор вимкнути!
П’яні куми заходять в автобус. Один:
– Д-д-два квитки!
Другий:
– І два пива!
– Куме, найкраща мова – українська.
– Чому?
– Бо розумію кожне слово.
– Як життя, куме?
– Неважно. Як погано почуваюсь – жінка викликає швидку, як добре – міліцейський наряд.
Заходить чоловік у генделик, бачить під столом п’яного кума.
– Що вам налити? – питають у нього.
– Те, що і йому наливали! – показує на кума.
– Куме, чому ви так пізно з роботи йдете?
– Бо я заснув…
– Куме, вчора я купив 3 пляшки горілки!
– Добре! Ну?
– А сьогодні прокинувся – їх 5!
– Ще краще!
– Може я чогось не розумію, але вони всі порожні!
– Куме, якщо ціну пляшки горілки збільшити до ціни костюма, що б ви купили: горілку чи костюм?
– А навіщо мені такий дорогий костюм?!
Куми після гулянки зустрічаються наступного дня. Кума Петра не впізнати: увесь в синцях, губи запухли.
Кум Іван:
– Куме, що з вами? Я ж вас вчора цілісінького до самих дверей довів!
– А жінка каже, що я такий прийшов…
Лупцює Марічка Петра, примовляє:
– Пияк нещасний! Кума своїми очима бачила, як ти п’яний вештався по селу!
– Бреше твоя кума, не міг я вештатися, я під парканом лежав.
– Куме, а ви знаєте, що українці за працелюбністю на другому місці в світі?
– А хто ж на першому?
– Кінь.
– Ох, куме, якби повернути всі гроші, що я пропив за життя!
– І щоб ти з ними зробив?
– Пропив би тепер!
– Що б ви, куме, не казали, а чесність себе виправдовує!
– І з чого, куме, такий висновок?
– Днями я приманив чужого пса і хотів його продати, але ніхто не дав мені за нього й 10 гривень. Тоді я повернув собаку господарю, і він дав мені 500 гривень!
– Куме, у вас така гарна дача! А машина! Тепер вам, напевне, вже нічого й не потрібно?
– Потрібно, куме!
– Що?
– Протекція в прокуратурі.
– Ви чули куме, що від Івана втекла дружина?
– І як він це пережив?
– Тепер вже заспокоївся, а спочатку місця не знаходив від радості.
– Моя, жінка, куме, так любить кішок і собачок!
– А моя – вегетаріанка.
– Куме, а якщо не пити, не курити, за жінками не бігати, можна дожити до глибокої старості?
– Можна. А чи треба?
– Гроші – велика цінність, куме!
– Відносно. Сотка, про яку не знають дружина і податкова, набагато дорожча, ніж тисяча, про яку вони знають.
