Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

Вероніка.

Він хотів мене ... і я його не менше, але цієї ночі, ми лягли порізно! Він у себе, а я в одному ліжку з Макаром, щоб не злякався незнайомого місця, якщо раптом ця ніч буде для нього неспокійною.

А коли я прокинулася, о шостій, як завжди, від свого внутрішнього будильника, Влад уже блукав по квартирі, в одному рушнику на стегнах, а з кухні пахло чудовим сніданком.

Ми зустрічаємося з ним у коридорі, і я запізно відводжу погляд. Адже його тіло було чудовим: потужним, з пагорбами величезних м'язів на всіх можливих ділянках, і добре опрацьованим пресом, на якому я встигла нарахувати вісім кубиків. Чому вісім? Тому що, рушник, висів… ну вже дуже низько на його стегнах, відкриваючи манливу доріжку чорних волосків від пупка в низ, до якого мій побіжний погляд (хочу, не хочу), але постійно повертався!

Так незручно і так гаряче!

Тіло ніби в жар кинуло, а внизу живота, почало зароджуватися, вже знайоме  відчуття - солодкого збудження, яке я відчувала тільки з Владом. Так хотілося доторкнутися до нього, обійняти, поцілувати, але чомусь хоробрості не вистачало.

Але я і забула, що Влад бачить мене наскрізь, тому що наступного моменту наближається впритул, легенько торкається мого підборіддя і змушує подивитися собі в очі.

- Як спалось? Як твої рани? - запитує, а в очах явне бажання. Стримує себе. Не напирає. Як обіцяв.

- Нормально, - кажу тихо, і кидаю швидкий погляд на його губи, шию, груди. - Спокійно, - одразу додаю, знову підводячи погляд.

Попалася на місці злочину. Жах! Тому що Влад помітив мій інтерес. Та й дихання моє почастішало, серце прискорило ритм, а потім і зовсім зрозуміла, що я дуже часто облизую свої губи, з яких Влад не спускав потемнілого погляду.

- Соромишся? - ледве чутно питає, а я повільно киваю, судорожно ковтнувши.

Дивний момент ... хочемо один одного, але якось все дуже нерішуче. Влада можна зрозуміти, він обіцяв мені не нав'язувати себе. Тримається. А ось я поводжуся як малолітня незаймана дівчина. Адже я вже майже вільна! Сьогодні заяву на розлучення подам і все.

Але ж це формальності!

До Єгора, я по-любому не повернуся, то навіщо в чомусь собі відмовляти, коли…хочу!

Але поки я там у своїх сумнівах та роздумах, Влад не витримує першим. Бере мою руку в свою долоню і трохи піднявши, опускає долонькою до себе на груди. А вже потім і я, не стримуюсь, пробую навпомацки, легенько дряпнувши нігтями по шкірі. Від чого Влад із шипінням втягує у легені повітря, на мить, прикривши очі. Немов отримав неймовірне задоволення від мого вчинку.

Я смілію від його реакції. Веду вниз по грудях, проводжу кубиками преса і підчіпаю пальцями  край рушника, який в одну мить падає нам у ноги. При цьому ми не відводимо погляд, один від одного. І це ще більше збуджує. Ніколи не відчувала нічого подібного. У грудях, наче метелики пурхали, феєрверки вибухали, а по венах - полум'я, що обпалює.

Дихання Влада частішає, він обіймає мене за талію і підчепивши бретельки моєї нічної сорочки, спускає їх з плечей. Вона легким серпанком, ковзає по моєму худенькому тілу, і падає туди ж, куди й рушник.

- Я буду ніжним, - обіцяє він, торкаючись моїх грудей.

- Тільки не дивись на моє тіло, - прошу я, бо знаю, що воно зараз зовсім не привабливе.

- Ти неймовірно гарна, - твердо каже він. - Не сумнівайся в цьому, - додає, з такою впевненістю в очах, що я сама повірила в це.

Він повільно схиляється до мене, пробує ніжно поцілувати, а я відповідаю жадібно, викликаючи у відповідь, таку ж дикість. Цілуємося несамовито кілька секунд, а потім Влад підхоплює мене під сідниці, і я обвив його стегна ногами, миттєво відчуваю його збудження, яке вдавлювалося мені між ніг. Він задоволено гарчить, відчувши, наскільки я вже була вологою для нього, і жваво утягує в свою спальню.

Ми падаємо на ліжко, цілуємося, пестимо один одного, і Влад повільно проникає мене, вириваючи з мого горла стогін. Робить лише кілька глибоких поштовхів, після чого обережно підхоплює мене за талію і в одну мить перевертається разом зі мною, міняючи нас місцями. Навіть пискнути не встигла, як виявилася зверху.

- Хочу, щоб ти знайшла свій ритм…, - пояснює він, накриваючи долонями мої груди.

- Твій ритм, мені теж подобався, але ... так ще краще, - кажу, притискаючись до його губ своїм ротом.

Цілую довго. Дражню. Поки Влад не починає, рухатися піді мною, в деякому нетерпінні.