Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

З'їдаю все до крапельки, при цьому не відчуваю ніяковості. Якщо нам разом жити, потрібно звикати один до одного і не прикидатися. Залишати для пристойності крапельку їжі, зараз не в моєму стані.

Влад задоволено спостерігає, як я їм пропонує мені ще, але я відмовляюся. Після чого йду в душ, заздалегідь прихопивши з собою нічну сорочку: шовкову, чорну, з мереживними краями. Халат забула у квартирі Єгора, тож коли, освіжившись, залишаю ванну кімнату, зустрічаю уважний погляд Влада.

Він оглядає мене з голови до ніг, і невдоволено підтискає губи. Я розумію його стан, адже в цьому легкому одязі, всі садна і синці після Єгора, чітко видно. Але це тільки на ногах, руках, шиї та в зоні декольте. Під самою сорочкою приховано значно більше, у тому числі й недавній удар ребрами об стіл.

- Я вб'ю його, - сердито кидає Влад і наближається до мене. – Боляче? – одразу питає м'якше, а в очах буря емоцій.

- Вже ні, - щиро кажу. Після гарячого душу, міцного перекушування та  спокою в думках, справді ставало легше. Але Влад не вірить моїм словам. Бере за руку і веде до своєї кімнати. А там посадивши на ліжко, дістає аптечку та обробляє мені рани антисептиком, а синці якоюсь маззю.

- Завтра буде краще, - обіцяє він, а я обіймаю його за шию, притискаюся до нього всім тілом і з почуттям шепочу:

- Дякую…