Не гальмуючи. В полюванні на тебе - Єва Райн
– З байкерами працювати не буду! – Вел демонстративно кинув непристойно тоненьку теку на стіл. Для справи, про яку волали всі ЗМІ, матеріалів там було дійсно замало. А щодо Вела, то з його зв’язками так себе поводити не те що можна, а взагалі іноді треба. Племінник прокурора, як не як. Золотий блакиноокий хлопчик з зовнішністю янгола і характером акули.
– Ми теж. – синхронно відповіли “Твікси” – новенькі “слідаки”, що у відділку ще й прижитись не встигли, а вже намагаються права качати.
Юрій Дмитрович, котрий і зібрав цю нараду вже бачив, як його відпустка і поїздка в Карпати починає віддалятись і важко зітхнув.
– Три вбивства і одна жертва в лікарні. Не факт, що виживе. Всі – молоді жінки, шатенки, задушені якоюсь деталлю їх же одягу: колготи, білизна. Всі залишені за містом, біля двох бачили сліди шин мотоцикла. Це за місяць. В містечку на тридцять тисяч жителів. Це бомба сповільненої дії! Четверта дівчина поки жива, але через сильну гіпоксію в комі. А ви тут штани протираєте!
– Знаємо! І працюємо. Але ваша ідея пхати голову у лігво ворога, так сказати, перебір. – Вел нахабно глянув в очі босу. Племінникові прокурора і не таке можна.
– Вбивця пересувається на мотоциклі. Він 100% має якесь відношення до грьобаного мотоклубу, до якого ніхто з вас ні на крок не наблизився! Підкажіть мені, старому дурню, як можна працювати з цією справою без спілкування з байкерами?
– Нуу, можна опитати… когось… місцевих, он… – один із “Твіксів”, яких так прозвали, за те, що постійно вдвох, підвівся і збирався ще щось видати, та друга його “половинка” смикнув його за рукав і посадив назад.
– Які версії?
– Може, вбивця косить під байкера?
– Не виключено. Але і це ми без співпраці з клубом не дізнаємось. Отже! Питаю востаннє: хто візьме це завдання? – нарешті шефу в ігри грати набридло.
Тиша.
– Один…
Тиша стала ще відчутнішою, здавалось, її ножем різати можна було.
– Два… – в голосі Дмитровича прозвучали зловісні нотки, що нічого хорошого компанії, яка тут зібралась, не обіцяли.
– Я піду! – на голос Ніки, що, як завжди на нараду запізнилась, і влетіла в двері ледь не знісши з ніг свого хлопця і майбутнього нареченого Вела, обернулись, здається, навіть парочка прив'ялих фікусів.
– Вітаю! В нашому відділку знайшовся хоч один мужик! – видихнув з полегшенням Дмитрович.
– Ніка нікуди не піде! – демонстративно закрив її спиною Вел.
– Піде! – Ніці до жаху не хотілось сваритись з Велом тут, перед п'ятьма парами цікавих очей, але щодо цієї справи вона вирішила все вже давно. І, щодо Вела, який і допоміг її влаштуватись на роботу після академії сюди, теж. Не останню роль в цьому зіграла ранкова зустріч…
***
Любі мої, вітаю вас в новиночці! Як це буде: небезпечно й драматично, чуттєво й тривожно. Любовна лінія тісно сплететься з детективною. Звісно, героїв чектиме Хепі Енд, але до нього треба буде дожити і вижити)
Буду неймовірно вдячна за вашу підтримку зірочками і, особливо коментарями!
***
