Листи Крутеня - Клайв Стейплз Льюїс
З прихильністю твій дядько Крутень.
Лист II
Мій любий Шашеню!
Я страшенно незадоволений тим, що твій підопічний став християнином. Не сподівайся, що уникнеш належного покарання, хоч я певен, що ти й не хотів цього. Але насамперед ми мусимо знайти вихід з даного становища. Причини для відчаю немає: сотні навернених до християнства після короткого перебування в таборі Ворога знову повернулися до нас. Усі нахили твого підопічного (як розумові, так і фізичні) все ще працюють на нашу користь.
Сьогодні одним з найбільших наших союзників є сама Церква, Зрозумій мене як слід. Я маю на увазі не ту Церкву, що, як ми бачимо, пускає коріння в безмежності й у вічності, страшна, як армія під знаменами. Ця Церква, треба визнати, викликає неспокій і тривогу в лавах найхоробріших наших спокусників. Але, на щастя, люди її зовсім не помічають. Єдине, що бачить твій підопічний, це недокінчену псевдоготичну споруду на новій земельній ділянці. Коли він заходить усередину, то помічає місцевого бакалійника з улесливим виразом обличчя, яке враз спалахує, коли пропонує йому лискучу маленьку книжечку з текстом літургії, якої ні один, ні другий не розуміє, і пошарпане видання з текстами релігійних пісень, здебільшого поганеньких і надрукованих надто дрібним шрифтом. Сівши на своє місце і роззирнувшись довкола, він бачить саме тих своїх сусідів, кого волів би не бачити. Присилуй його розум снувати, наприклад, між виразом «образ Божий» і обличчями тих, що сидять поруч із ним. Що то за люди звичайно мало важить. Хтось із них може бути навіть дволиким борцем на боці нашого Ворога. Дарма. Твій підопічний, завдячуючи нашому Отцеві Пекла, — дурень. Якщо, скажімо, хтось із ного сусідів не в лад співає або носить черевики, що риплять, має подвійне підборіддя або погано вдягнений, — то твій підопічний легко повірить у те, що їхня релігія сміховинна. Бачиш, на цьому початковому етапі йому здається, що він уявляє собі «християн» духовними категоріями, коли насправді ці категорії у нього — образні. В своїй уяві він бачить тільки тоги й сандалії, щити й мечі, списи й оголені ноги, і в нього мимоволі виникає підсвідомий опір тому, що люди в церкві носять сучасний одяг. У жодному разі не дозволяй цьому його відчуттю вийти на поверхню. Ніколи не дозволяй йому поставити перед собою питання про те, якими б він хотів бачити цих людей. Хай його розум буде затуманений. У вічності для тебе буде розвагою викликати в нього особливий різновид прояснення, що його дозволяє Пекло.
Отже, якнайдужче посилюй в підопічного розчарування та невдоволення, а вони неодмінно виникнуть у нього в перші кілька тижнів прилучення до Церкви. Ворог не проти того, щоб людина розчаровувалася на порозі кожного свого випробування. Таке розчарування виникає, коли хлопчик, який захоплювався в дитячому садку «Оповіданнями з Одісеї», береться по-справжньому вивчати грецьку мову. Воно виникає, коли закохані, одружившись, починають опановувати мистецтво жити разом. У кожній ділянці життя розчарування знаменує собою перехід від мрійливого прагнення до важкої праці. Ворог іде на такий ризик, керуючись своїм химерним бажанням перетворити всіх цих огидних дрібних людських покидьків на те, що Він називає «вільні» прихильники й слуги. Він уживає слово «сини» зі своєю невикорінною любов'ю, яка понижує увесь духовний світ через неприродні зв'язки з тими двоногими істотами. Бажаючи їхньої свободи, Він відмовляється вести їх до мети, яку поставив перед ними, самими лиш звичками і вподобаннями. Навпаки, Ворог хоче, щоб вони йшли до неї своїм власним шляхом. Така його позиція відкриває перед нами широкі можливості. Але тут на нас чигає також і небезпека. Якщо вони успішно долають це перше випробування, то стають менш залежні від почуттів і тому важче піддаються спокусі.
Досі я писав, виходячи з припущення, що люди, які сидять поруч із твоїм підопічним, не дають раціональних підстав для розчарування. Звичайно, якщо такі підстави є, «тобто, якщо твій підопічний знає, що ота жінка в сміховинному капелюшку страшенно любить грати в брідж або он той чоловік у рішучих черевиках — скнара і здирник, тоді твоє завдання набагато легше. Єдине, що в такому разі ти повинен робити, це відволікати його розум від питання: «Якщо я, будучи тим, ким я є, вважаю себе в певному розумінні християнином, то чому різноманітні вади людей, які поруч мене, повинні свідчити, що їхня побожність це всього-на-всього лицемірство й умовність?» Ти, мабуть, запитаєш, чи можна не допустити таку очевидну думку до людського розуму? Можна, Шашеню, можна! Працюй з підопічним належним чином, і вона ніколи не виникне в його голові. Він ще не був з Ворогом досить довго і не знає, що таке справжня покора. Те, що він каже, навіть на колінах, про свою гріховність, — всього-на-всього безтямне повторювання чужих слів. У глибині душі підопічний усе ще вірить, що зайняв почесне місце в реєстраційному списку Ворога завдяки тому, що дозволив навернути себе до християнства, і вважає, що виказує велику покору й поблажливість, ходячи до церкви з цими «самовдоволеними» простаками-сусідами. Утримуй його в такому стані якнайдовше.
З прихильністю твій дядько Крутень.
Лист III
Мій любий Шашеню!
Мені було дуже приємно довідатися з твого листа про те, як складаються стосунки між твоїм підопічним і його матір'ю. Але ти не заспокоюйся, а, навпаки, добивайся ще більшого успіху. Ворог діятиме від середини назовні, поступово підводячи поведінку підопічного під новий стандарт, і може наблизити її до жінки в будь-яку мить. Ти повинен випередити Його дії. Тримай тісний зв'язок з нашим колегою Хлебесем, під опікою якого перебуває та жінка, і нарощуй між собою і її домом атмосферу взаємного роздратування, щодень створюючи дрібні неприємності. Для цього рекомендую тобі користуватися такими методами:
1. Зосереджуй увагу підопічного, на внутрішньому житті. Він думає, що його навернення до віри —
