Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Олексій

- Льоха, ти чуєш мене?? - Мишко намагається добитися від мене хоч якоїсь реакції.

Я мовчу… Хвилин вже 5… З того моменту як Фролов сказав: «Льоха… Люди Ісматова забрали Мар'яну…»

Мовчу. Мовчу, щоб не кричати. Мовчу, щоб не вити та не закликати прокляття на голову Ісматова та його підручних шакалів. Мовчу, тому що єдиний звук який готовий вирватися з мого горла, це крик пораненого звіра, оточеного та готового стрибнути у прірву.

Ісматов упевнений, що я винен у зґвалтуванні його сестри. Груповому зґвалтуванні... Після якого дівчина намагалася звести рахунки із життям.

І тепер Мар'яна в його руках...

Я мовчу… Тільки губи так щільно стиснуті, що побіліли.

- Льоха, ти чуєш мене?? - знову і знову повторює Фролов... - Роман! Жени до найближчої лікарні!

-Ні, — нарешті зміг вимовити я. - Їдемо у ветклініку. Сивому повідомив?

- Так, він вже їде.

Мар'яна

Урра! Обід. Усім колективом, а він у нас невеликий – 4 особи, насолоджуємось тортом. Льошка не поскупився — торт із найкращої кондитерської міста! Смак – божественний! М'який, соковитий бісквіт, ніжний і легкий, танув у роті. Прошарок із фруктового суфле, з купочками ягід та фруктів. Треба чесно зізнатися, тортом ми були вбиті наповал.

Ідилію перебив шум, що долинав з вулиці. Я почула вереск гальм, потім постріли. І до клініки увірвалися озброєні люди в масках. Двоє з них схопили мене, я спробувала чинити опір, але відчула удар і провалилася в темряву.

Приходжу до тями. Голова розколюється. Струс? Поки що не схоже. Згадую, що сталося. Постріли, мене кудись тягнуть потім темно. Швидше за все це Льошкині проблеми мене наздогнали. Оглядаюся. Маленька кімната з ґратами на вікні.

Ліжко з постільною білизною. Руки не зв'язані. Може, не все так погано?

Олексій

Під'їжджаємо до клініки, де працювала… Працює!! Мар'яна. Хлопці повідомляють Фролову. Один із людей Фролова, приставлених за нею спостерігати, відійшов перед нападом. У цей момент підкотила машина, з неї вискочили люди Ісматова. Дали чергу по колесах. Двоє витягли Мар'яну. За словами водія, дівчина була непритомна. Ось і кріт намалювався?

Під'їхав Сивий. Вислуховую всю історію вдруге. Чую як Юрка оголошує машину нападників у розшук. Кудись дзвонить Фролов... Усі метушаться. А я... Мені лишається тільки чекати. Чекати на дзвінок Ісматова з погрозами чи вимогами. Я наперед згоден на все. Чекаю дзвінка...

Ісматов не змусив на себе довго чекати.

- Привіт Олексію. Твоя подружка у мене. Але ти вже знаєш, як я розумію.

- Слухай, Сеймуре...

– Не перебивай! Ти не у тому становищі, щоб гавкати! Слухай уважно. Я не збираюся тобі висувати жодних вимог. Мені не потрібний викуп, не потрібне твоє життя, не потрібний твій бізнес. Око за око. Я просто хочу, щоб твоє дівчисько випробувало те саме, що й моя сестра. А тобі я надсилатиму відео звіти. Зможеш помилуватися, як мої хлопці бавляться з твоєю повією. Не знаю, правда, скільки вона витримає. Така маленька, і, напевно, вузенька. А хлопці у мене ого-го!! Ну, нічого я сьогодні її особисто розтягну. - Я почув хтивий смішок Сеймура і закричав у слухавку:

- Тільки спробуй її торкнутися! Я тобі члена відрізаю і в горлянку запхаю!! А сестричку твою...

- Заткнися, а то можу твою повію і без мастила засадити, та одразу на трьох. Чекай на видосик!

На мій крик зреагували усі. Чую, що Сивий комусь дзвонить і диктує мій номер, щоб поставити на прослуховування. Фролов підійшов до мене.

- Льоха, ми цього гада...

- Мишко, жени в клініку і забирай Лейлу. Як хочеш...

- Зрозумів. Хлопці, по машинах!

Фролов поїхав виконувати моє доручення. Сивий теж зайнятий. Чудово! Скориставшись ситуацією, я підійшов до однієї з машин охорони, що супроводжувала мене. У машині знаходиться лише водій. Я добре знаю цього хлопця. Рослий, міцної статури, бритоголовий. Ідеально підходить для задуманого мною плану.

- Олексію Олександровичу?

- Давай, Сашко, з'їздимо в одне містечко.

- Зараз, тільки хлопців покличу.

- Ні, ми по-тихому.

- Та мені Фролов голову відкрутить, якщо я Вас без охорони повезу!

- Фролов може не встигнути дістатися до твоєї голови! – Гарчу я. - Якщо ти зараз же не виконаєш мій наказ, я тобі сам її згорну. Поїхали!

Сашко глянув на моє перекошене злістю обличчя і розумно погодився, що до зустрічі з Фроловим може не дотягнути. Мовчки завів машину та виїхав із двору.

– Куди?

Я назвав адресу.

- Олексію Олександровичу? Ви впевнені, що це… Правильно?

Я знаю, що це не тільки не правильно, а й не розумно. Але заради Мар'яни я готовий на що завгодно. Навіть на такий низький вчинок, як викрадення Сеймурового сина з лікарні, де той лежав третій місяць з переламаним хребтом.

Мене вже не хвилює мій імідж, і начхати що про мене подумають, і який термін у результаті припаяють. Мені треба врятувати Мар'яну від знущань. І врятувати їй життя. За будь-яку ціну.

Мар'яна

Аби дитині не нашкодили!! І Льошці…

Льоша!! Ну чому ти не айтівець???

Хтось іде...

Чую кроки, і звук ключа, що провертається в замку. Заходить чоловік. Я бачила його в новинах, це Сеймур Ісматов. З ним у Льоші розбирання, судячи з усього.

- Здрастуйте, Мар'яно. Нам з Вами доведеться провести деякий час разом. Боюся, це Вам не сподобається. Але я обіцяв Олексію Олександровичу дещо. І не збираюся відмовлятися. Він повинен відповісти за те, що зробив! І не думайте, що мене зупинить Ваша вагітність.

- Звідки Ви…

- Звідки я знаю? Ви погладили живіт як тільки прокинулися. І зараз, тільки-но я увійшов, ви інстинктивно прикрили його руками.

- Що Ви збираєтесь зі мною зробити? І що таке накоїв Олексій?

- Вам не сподобається відповідь ні на перше, ні на друге запитання. Почну з другого. Олексій Тигров брав участь у груповому зґвалтуванні моєї сестри рік тому. У жорстокому зґвалтуванні. Від якого вона досі не прийшла до тями. Око за око. Тепер та ж доля чекає на Вас. Ось вам відповідь на перше запитання.