Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Субота

Олексій

До біса! Вона навіть не на мій смак! Худа, наївна дівчина. Хоч повнолітня, сподіваюся… Внутрішній голос єхидно так намагався підчепити: «А раніше ти про це не міг подумати??» Ні, вона не  схожа була на малолітку. Та й у цей клуб будь-кого не впускають. Повинні були перевірити… І звідки вона взагалі отака взялася?? Очі опустила, щічки почервоніли. Чи це гра? Але цілка наче справжня була.

Ще й незаймана. Та що за напасть. Наче грошенят я їй нормально кинув. І за цілку додав. Чого ж мені так нудно? Вона плакала коли я йшов, чи мені здалося?

Треба зателефонувати Мишкові, спитати звідки ця краля взялася і... дідько!!! Я ж не настільки був п'яний! Презику забув! Навряд чи вона чимось хвора, я теж чистий, але якщо залетить...

А може, саме такий план і був? Залетіти, і потім пред'явлення в памперсах мені кинути?

Ну, Мишко, якщо ти в цьому брав участь, п@здець тобі й твоєму бізнесу.

Візьми слухавку, ну ж бо!

- Алло, привіт, братан, - нарешті відповів сонний голос.

- Прокинься і співай, пташка моя.

Вся злість, яка накопичилася за останні тижні, вже готова була виплеснутися на цього бовдура, який так мене підставив.

- Ти на годинник дивився? У таку рань, я взагалі не співаю, а ще після вчорашнього...

- Закінчуй скиглити. Розкажи, звідки ти ту плюгавку притягнув?

– Яку? А, ту що ти в номери повів? Ну ти й набрався вчора… – Мишко відверто іржав.

Вб'ю гада. В прямому сенсі. Повільно та болісно.

- Ще слово не на тему питання і відріжу тобі язика, і не тільки… Лише чатуватись і зможеш.

- Грець, не сіпайся. Зараз все розповім.

А! Перейнявся нарешті, знає що не жартую.

- Дівчинку звуть Мар'яна, ти ж її знаєш по грі.

- Що????? Мар'янка115??

- Ну так. Ти взагалі щось пам'ятаєш зі вчорашнього? У нас тематична вечірка була. Ну? Згадуй!

Так, Льоха, пригадуй!

Мишко щось говорив про гру, зустріч… Ось дядько, дарма я не слухав…

- Яка, до біса, тематична??

- Я ж казав, зустріч у реалі, клановська... Ти взагалі чув хоч щось із того, що я про вечірку розповідав? - Мишко трохи напружився.

– Я не слухав. Ну ось реально, був зайнятий, ти ж знаєш - на фірмі завал.

- Тобто ти нікого не впізнав? – обережно уточнює Мишко.

- А мав?

- Тоді якого біса ти Мар'янку в номери потягнув?

- Тобто, якби впізнав та потягнув, це було б нормально?

- Та залиш, братан. Усі й так знають...

– Знають, що?

- А то... Про тебе та Мар'яну. І чим учора це скінчилося тому доказом.

- Та засунь собі в одне місце свої знання та докази! До біса! Я був стомлений, як пес і голодний, як зграя вовків. Мене з пари коньяку розвело, що рідну матір не впізнав би. А тут якась шалава на мене очі робить, як оленя Бембі. Що мені, із себе незайманого вдавати?

Я затнувся на півслові. Дідько! А вона то незайманою була. І знала хто я. І віддалася. Мені. А я їй чмок-чмок та купюри у сумочку. Ось вляпався...

Кинув слухавку, не прощаючись. Увімкнув комп. Так... Із вчора її в онлайн не було... 

Боженько... Два дні вихідних. Вона має бути вдома! Ми ж домовлялися зустрітись у грі. Але це було до того, як... Як що, віслюк?? Перш ніж ти її трахнув? Як повію зі стометрівки?

Дядька лисого ... Дзвоню їй. Боже, тільки б узяла слухавку!

І що я маю їй сказати?

Вибач, дорога, я вчора тебе не впізнав? У мене звичка така - на вечірках трахати все, що ворушиться??

Абонент поза зоною. Краще б просто не брала слухавку.

Починаю нервуватись, але розумію, що поводився вчора як останній козел і заслужив усе це.

Взагалі-то гірше, ніж козел. Виправляю себе, згадавши купюри в сумочці.

Залишаю їй повідомлення скрізь, де тільки можу: Гра, ДС, ФБ, вайбер: "Передзвони."

Надвечір розумію, що нічого не їв зі вчора, але апетиту немає. Натомість кавою неабияк зарядився, не засну вночі. Та щось і не до того мені.

Що, до біса вона робить? Покарати мене хоче? Згоден, винний.

Мар'янка

Ну ось і зустрілися...

Ох і дурна ти, Мар'янко. Ох і дурепа. Натомість тепер вже не цілка. Береглася для того, єдиного самого. Та й отримала. І дві сотні баксів. Ось так... За незайманість накинув?

Добре, що на роботі взяла тиждень у рахунок відпустки.

Не хочу нічого. Ось і лежатиму під ковдрою весь тиждень.

Неділя

Олексій

Ніч минула без сну. Під ранок лише подрімав годинку. Розбудив телефонний дзвінок. Ну нарешті то!! Зараз я їй влаштую за цей цирк із мовчанням.

- Алло, братан. Не спиш вже?

- Чорт, Мишко. Восьма ранку, якого біса?

- Що там Мар'янка?

-  В якому сенсі?

- У прямому. Її онлайн після вечірки не було. Злиться, так?

- А я звідки знаю? Сам же кажеш, онлайн не було.

- Ой, і прямо ніякого зв'язку у вас немає? Не хочеш сам телефонувати, дай мені номер. Подзвоню, перевірю як вона. Щось мені не спокійно.

Слова друга полоснули по живому, і я зірвався.

- Вважаєш, мені спокійно? Я не можу додзвонитися до неї!!

- Я ж говорю, дай мені номер, навряд чи вона захоче зараз з тобою розмовляти.

– Вона ні з ким не хоче розмовляти. Телефон вимкнений.

- Ось чорт. Щось я вже нервувати починаю.

- Та не починай ти! Не підливай масла! Сам місця собі не знаходжу.

- Дівча явно засмучене. Ну та гаразд, у понеділок їй на роботу. Увімкне телефон, куди подінеться!

- Сподіваюся…