Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко
Вівторок
Олексій
У всьому цьому є лише один плюс – я виспався.
- Мишко, що за відео ти мені скидаєш? Тобі нудно, вже все порозгрібав? Я думав там щось цінне, посеред робочого дня дивився. Наших машин у кадрі немає. А те, що якийсь дурень ледь від стовпа ухилився, то гуму нехай поміняє. Але вирулив звичайно хвацько, не сперечаюся. Але, Мишко, увечері такі відео йшли! Повторюю по складах: у-ве-че-рі.
- Ти до машини придивись уважніше.
- Та що мені її розглядати? Сріблястий форд, не молоденький, крило пом'ято... Мар'яна?! Якого вона викаблучується! Відбій, Мишко. Зараз я їй мозки вправлю.
- Мар'яно!! Ти чому гуму не змінила і носишся слизькою дорогою, як сайгак по горах?
- І тобі привіт, Льошо, - її спокійний голос трохи мене охолодив. А якщо запитає, звідки я знаю? І що я скажу? Що мої охоронці за нею стежать? Так, думай, де відео записано було? Може сказати, що в інеті натрапив?
- Про що мова взагалі?
- Ти гуму на машині змінила?
- А тобі яке діло?
- Я занепокоєний.
- Що там, у вас, в айтівця, багато часу вільного? Система завантажується? - Мар'янка реготнула. - Ось поки що перезавантажується - йди пограй. А у мене робота. Вибач.
Гудки в трубці красномовно сповістили мене про закінчення розмови. Добре хоч не спитала звідки я знаю про гуму. Вхідний дзвінок. Мар'яно! Дідько, наврочив.
- А звідки, власне, про гуму знаєш? Слідкуєш за мною?
- Так. - Ну що ж, брехати сенсу немає, хоч і правду говорити схоже вже пізно. Але з правдою легше надалі буде, мабуть.
- І ти так спокійно про це кажеш? І взагалі, з якою метою?
– Я переживаю за тебе.
- За мене чи за... мм... можливі наслідки?
– Мар'яно! – Я вирішив проігнорувати її питання. - Давай не будемо сваритися. Просто поміняй гуму на зимову та все.
- На вихідні зроблю, задоволений? Зараз немає часу.
- І весь тиждень будеш по ожеледиці кататися? Ти дурна чи безсмертна? - Розлютився я.
- У мене немає часу. Якщо такий дбайливий – приїжджай та віджени машину на шиномонтаж сам!!
- Добре! Я надішлю людей!
- Ні, дорогий! Це так не працює! Або сам віджени, або свою турботу засунь сам знаєш куди.
- Мар'яно, у мене справді немає часу.
- Ось і в мене також. Дивно, правда? Не один ти буваєш зайнятий. Вибач, мені треба працювати.
Боже, чорт мене смикнув з нею зв'язатися.
Знову набрав Мар'яну.
- Гума де зимова?
- У багажнику.
- Я буду через годину. Відбій.
– Світлано Володимирівно! – Викликаю секретарку по селектору.
- Так, Олексію Олександровичу!
- Зателефонуйте, будь ласка, на шиномонтаж на Квіткову, та попередьте, що я приїду перевзути машину о 12-й.
– Яку?
- Форд Фієста.
Мар'яна
Причепився як банний лист із цією гумою. Він що думає, я зовсім дурна? Ну, немає часу! Фізично не можу зараз потрапити на шиномонтаж. І я акуратно їжджу. До суботи потерпить.
Знову дзвонить. Та що таке.
Він що серйозно сам вирішив відігнати мою машинку на шиномонтаж?
От не віриться щось… Гаразд, побачимо. Напевно, приїде знову з купою народу, демонстративно візьме ключі й потім комусь доручить зі своїх.
А дядько лисого я йому дозволю! Чи сам, чи ніяк! Легко бути дбайливим чужими руками.
Ну що година минула. Упс, дзвінок. Пунктуальний! Поки причепитися нема до чого.
Один приїхав! Сам за кермом. Хмм... Вразив...
- Вітаю! Олексію, як Вас по батюшці?
- Олександрович ...
- Здрастуйте Олексію Олександровичу!
- Чого раптом так офіційно? Чи не пізно?
- Не пізно? Ви натякаєте на нашу ніч у клубі чи вчорашнє рандеву?
- Або на те, що нами було до того... Мм..? Мар'яна…
– Ось ключі. Покришки у багажнику.
Олексій
Сунула ключі від машини та втекла. Мда… Олексію Олександровичу! Офіційно як! Ну що ж, Олексію Олександровичу, помилки треба виправляти. Як мінімум відпрацьовувати.
Уявляю пики моїх хлопців коли я на цьому приїду. Подумають, що у покер бажання програв. Ну і нехай. Правда гірше…
- Хлопці! Перевзуйте це диво заокеанської техніки, будь ласка! У мене менше ніж година. І кави своєї фірмової налийте, не скупіться тільки як минулого разу.
- За Ваші гроші – будь-яка примха! А той, що каву зажалив, він новенький був. А ви на бал-маскарад зібралися? – Хлопці обступили Мар'янкін форд.
- Смішно. Зацінив. Пальцем у неї не тикайте тільки! І помийте. І салон також.
- Буде зроблено у найкращому вигляді!
Я і не сумнівався. Взяв планшет, каву, і доки хлопці займалися машиною, трохи попрацював.
Мар'яна
Таки сам приїхав. Переживає. Зараз він знову став тим Льошкою… Тим, найкращим… Найкращим, найдбайливішим… Начебто й не було тієї ночі… А може все забути й почати спочатку?
Хто там під'їхав? Льошка повернувся! Похмурий якийсь. Щось не так із моєю машинкою? Скоріше за все соромно йому на такий їздити. Сам винен! Дивись який пан, у фірмовому пальті.
- Ось, приймай апарат!
- Скільки з мене? - Даремно я ляпнула. Смикнувся наче я його вдарила.
- Знущаєшся? - Підтис губи й очі потемніли. Як же я люблю його!
- Вибач. - Що я ще могла сказати? У його присутності я весь час гублюся. Ось і тоді у клубі. Якби я не оніміла як русалонька, все інакше сталося б напевно.
- Тримай ключі. Мені на роботу час. Ввечері зателефоную.
Зателефонує? Пішов швидко, щоб нічого не встигла відповісти?
Вечір! Коли ти вже прийдеш!