(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Після цього дивного листування телефоном із принцесою Ертон, Редді пошкодував, що не додумався роздобути її особистий номер раніше — міг би вже давно бавитися, граючи на її нервах і бентежити до втрати пульсу.

Його уява дуже жваво малювала, як змінюються емоції на обличчі Вікторії після чергового його повідомлення: ось вона сміється, ось незадоволено морщить свій ніс, а ось і відверто скаженіє — було в усьому цьому щось таке, що викликало посмішку вже в нього самого.

Фейт навіть не встиг помітити, як для нього стало чимось природним писати повідомлення принцесі. Хоча він не прихильник узагалі з будь-ким листуватися телефоном, а тут просто його поглинув азарт і бажання відповідати їй і підкопувати.

Хоча хіба його дратувало, що Слава, помітивши, що він із кимось активно листується, став зображати уявні поцілуночки.

— Ну, друже, до чого готуватися університету і королівській родині: до весілля чи похорону?!

— Безумовно до останнього. Тільки ховати будуть тебе, Ісаєв, якщо ти зараз не заткнешся, — похмуро буркнув Фейт, безуспішно намагаючись зробити вигляд, що його конспекти містять щось неймовірно цікаве.

—  А все-таки дівчина гарна-а! —  задоволено протягнув Слава, нібито й не чуючи слів свого друга.

—  Руда неприємна коротушка. Та ще зараза на додачу, —  пирхнув Ред, старанно відганяючи від себе образ принцеси Ертон і їхній поцілунок у лабораторії.

—  Не коротун, а мі-ні-а-тюр-на-я, —  по складах ледве не проспівав Ісаєв, остаточно розвалившись у кріслі навпроти, закинувши важкий черевик на коліно іншої ноги і мрійливо втупившись у стелю. - Цікаво, скільки в неї шанувальників?

—  Мені це не цікаво знати! Що ти до мене сьогодні пристав із цією Ертон, Славо? Твоя поведінка зараз зовсім виривається зі звичного, —  Редді не витримав і з роздратуванням відкинув від себе черговий конспект, —  Чи давно тобі стали подобатися такі, як вона? Чи тобі вже взагалі байдуже, кого? Так, засмучу, з нею переспати —  це пряма дорога до шлюбу!

—  А якщо тобі все одно, то чого ти тоді так завівся? —  розплився в широкій усмішці Слава, —  А може, я не проти стати чоловіком самої принцеси і порідниться з королівською родиною. Батько буде тільки щасливий. І чим погані "такі, як вона"? Якщо тебе колись зрадила руда дівчина, це не означає, що тепер усі руді стерви і гадини. Або тобі обов'язково подавай монстра під два метри і з цицьками до пупа? Так ти, пам'ятається мені, якраз днями одну таку загорнув куди подалі і поки що тримаєшся за Кіру, —  під кінець своїх слів уже в голос іржав Ісаєв.

—  Упевнений, —  скривився Редді, —  Від такої потім хрін відбудешся! Присмокчеться, як п'явка, не відірвати...

— Так нехай до правильного місця присмоктується, тоді не шкода! — Громоподібний регіт гуркотом прокотився просторою кімнатою Фейта.

— Ага, потім відсмикнеш її від себе тільки з цим самим місцем, — хмикнув Редді, відкинувшись на спинку крісла і розім'явши шию.

— То що плануєш робити зі своєю поки що принцесою? — Продовжував либитися його найкращий друг.

— Іди в дупу, Ісаєв. Можеш і Ертон із собою прихопити, — втомлено відмахнувся Фейт, замислюючись: "А правда, і що ж?" — Напевно, все-таки спробую спрацюватися, сподіваюся, вона дійсно, як написала, підготувалася до нашої співпраці. Хоч і віриться в це насилу.

— Ось піду і з собою прихоплю, чому б і ні, треба ж спробувати ці солодкі губки на смак, — В'ячеслав демонстративно встав і пішов у бік дверей.

Обернувшись на порозі з наївним виразом обличчя запитав:

—  Фейт, як ти думаєш, вона мені дасть? Ти ж знаєш, яким я можу бути чарівним.

—  Так, пішов ти! І ось тобі для прискорення, — Редкліфф кинув у друга книгою.

Слава швидко відстрибнув убік.

— Ревнуєш? І правильно, дівчинка, ух як гарна, і цілується, напевно, чудово, — і усміхнувшись вийшов за двері кімнати.

"Невже я справді ревную", — подумав Редді, залишившись наодинці із собою. Але швидко відмахнувся від цієї думки, як від набридливої мухи.

Він навіть не підозрював, наскільки матиме рацію, і скільки нового і незвичайного принесуть йому наступні дні.

***

Розпрощавшись із Хлое біля своїх дверей, Вікторія понесла свою пом'яту тушку в душ, на ходу скидаючи свій одяг. Не встигла стягнути з себе штани, як у кишені завібрував телефон.

"Якого хріна мій пароль більше не підходить?!", — свідчило повідомлення, від якого так і віяло праведним обуренням — Редкліффа Фейта.

"Я його змінила."

"Ти зовсім з глузду з'їхала, Ертоне?! Кажи свій пароль. Негайно!"

"У мене занадто короткий."

"Яка різниця? Головне, щоб надійним був. Говори, давай!", — а тепер у кожному його слові відчувалося нерозуміння.

"Це і є пароль: У мене занадто короткий."

"Ти..."

"Та ти!.."