Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Галя ставить авто на іншому вільному місці, і ми вже йдемо до входу в клуб, біля якого  стовбичать ті дівчата з жовтої автівки, які зіпсували зустріч. А може це до кращого? Не знаю.

Стоять дівчата біля клубу, адже одна з них смалить цигарку - брюнетка, а дві білявки та руда чекають, корчачи гримаси, поки та завершить.

Моя подруга недобре дивиться на них, а потім переводить погляд на клуб, де біля самих дверей стоїть його власник - Владислав.

Цей середнього зросту білявий молодик добрий знайомий Галі, а якщо точніше, то він найкращий друг її брата.

Владислав розмовляє з охоронцем, а коли помічає нас, то перестає точити з ним ляси та вітається з нами:

- Привіт. Радий вас бачити.

- Привіт, - кидає йому Галя. - Тусня уже гаряча?

- Достатньо, але це тільки початок, - підморгує. - Далі буде спекотніше. Обіцяю. На сьогодні запланована цікава програма.

- Зрозуміло, - протягує вона та закусує губу.

Мені не подобається, коли вона так робить. Дуже. Це означає, що хоче щось утнути.

- Владе, бачиш оту купку дівок? - киває головою на тих панянок, які обігнали нас на парковці.

- Бачу, - переводить на них свій погляд карих очей. - А що?

- Не пускай їх до клубу.

Я маю рацію. Галя вирішила трішки напаскудити. Є у її характері таке - злопам'ятна та обожнює мститися.

- Чому?

Відповіді він не отримує, бо ті дівчата вже йдуть та опиняються біля нас, а Галя примружує погляд та закладає за вухо вирівняний русявий локон.

- Діана Антич, - чітко промовляє до охоронця чорнява дівчина, яка палила. - А це мої подруги. Вони зі мною. У списках вони також є.

Охоронець моментально розблоковує планшет та набирає ім'я. Шукає серед запрошених.

Мені чомусь здається це прізвище знайомим. Десь я його чула. А де? Біс його знає…

- На жаль, дівчата, сьогодні вечірка буде без вас, - неочікувано для мене виконує Владислав примху Галі.

- У сенсі? - пирхає та Діана, клацаючи зубами, адже катує ними жуйку. - Чому?

- Маю право не пояснювати, - спокійно відповідає, а моя подруга квітне, мов мальва. Щаслива…

- А це чому? - продовжує обурюватися дівчина, а її подруги роблять невдоволено-збентеженні обличчя. - Ви знаєте, хто я така? Я донька худож…

- Я власник клубу, - уриває її. - Ви мені не подобаєтеся, а тому всередину не увійдете. І амба!

- О, знайшовся павич! - втручається у розмову дівчина з холодним блондом. - Не подобаємося ми йому. А нічого, що у нас тут і столик замовлений? Га?

- Дістанеться комусь іншому, - апатично відповідає Влад.

- Серйозно? - гримає вона. - Тоді це жахливий заклад, який має за керівника придурка. Уявив, що він цар, примостив своє святе сідало на невидимий трон і вирішує кого пускати чи не пускати. І навіть не зважає, що Діана та ми запрошенні!

Вона складає руки в боки та поглядом лупцює молодика, який не поступається:

- Ні.

- Ну добре, - хмикає брюнетка.

- Діанко, ти так просто відступишся? - цікавиться блондинка, продовжуючи відчайдушно битися поглядом.

- Інно, я потім усім своїм знайомим розкажу, що цей клуб лайно собаче. І ніхто сюди не ходитиме, - відповідає їй та звертається до решти. - Дівчата, ходімо звідси.

- А мені здається, що нас не пускають через Аду, - вибовкує руда, киваючи на іншу білявку, яка має теплий блонд. - Сукня, мов у повії…

- Що? - обурюється вона, а я кидаю на неї погляд. Нормальна сукня. Звісно коротка, але не вульгарна. - Мар'яно, ти хочеш мене вивести зі себе? Сама не краще одягнута.

- Я правду кажу, - відповідає вона, чим злить її ще більше. - У тебе жахливий смак.

Назріває конфлікт. Складається враження, що зараз вони зціпляться, та пір’я летітиме в різні сторони, але продовження не доля дізнатися. Галя тягне мене за руку до нутрощів клубу.

- Злопам'ятна ти, - мовлю до Галі, коли опиняємося у залі, в якому гепає ритмічна музика. - Хай би пропустили їх… Хоча мене дивує більше інше.

- Що?

- Чому Влад так просто виконав твою примху?

- Бо він у мене закоханий, - відповідає. - І сьогодні переконалася у тому. Без зайвих слів виконав.

- Це точно…

- Але йому нічого не світить. Він мені не подобається, а також я ще не готова до серйозних стосунків, - зупиняється вона та оглядає зал. - Ось він, - тицяє на столик Романа. - Сидить твій принц.

Не тільки сидить, а і усміхається. Боже, яка у нього гарна усмішка. Просто янгольська.

- Зараз підемо чи тобі треба хильнути для сміливості? - питає Галя.