Пожежник - Джо Хілл

— Як ти з ними зв’язався? Я думала, Бен відібрав усі телефони.

— Ну і кого, по-вашому, він посилав їх збирати? Кілька штук я притримав для себе.

Вражена та приголомшена, Гарпер не розуміла, як бодай на мить дозволила собі припускати, що Мальборо-Мен справді мав дар пророцтва, якийсь протиприродний доступ до таємничого знання. Чомусь їй подумалося, що навіть діти, за якими вона доглядала у початковій школі, не повелися б на таку кричущу нісенітницю.

— Досить хернею маятися, — відрізав Майкл. — Коліть уже себе.

Вона взяла шприц і подивилася на прозору рідину всередині.

— Що це таке?

— «Версед»[153]. Гарний вибір? Ви тримали його разом з іншими сильними медикаментами. Я не дуже тямлю в заспокійливих. Раз був приспав Еллі... того дня, як ми позбулися Гарольда. Я мусив забезпечити жирдосу втечу з табору, а вона саме чергувала. Але тоді в мене було трохи «Лунести»[154], яку моя мама свого часу тримала в нашій аптечці, тому я чітко знав, що роблю, коли підсипав трохи їй у каву.

— Майкле, прошу тебе. Я на восьмому місяці. Я не знаю, як «Версед» може вплинути на дитину. Абсолютно не знаю.

— Байдуже, як він на неї вплине. Ми все одно цю дитину любитимемо, навіть якщо вона народиться розумово відсталою чи калікою. Керол за нею доглядатиме, потурбується про виховання. Весь табір потурбується. І не варто хвилюватися. Я знаю свою кохану. Керол виріже з вас дитину до того, як ми вас стратимо. Вона висмикне те маля і любитиме його, як рідне. Я в табірній бібліотеці відшукав медичну книгу, де щось говориться про кесарів розтин. Це наче не так уже й важко. Певен, Дон Льюїстон з усім упорається. Дон неодмінно захоче уникнути вашої з Пожежником сумної долі. Ну ж бо. Коліться вже. Я не з тих, хто балакає. Я з тих, хто робить.

— Якщо ви спробуєте провести кесарів розтин без жодної медичної підготовки, то вб’єте і мене, і мою дитину.

— Нє-а. Та й до того ж. Ми лишимо вас при тямі. Будете нам радити, що робити. Хіба ні?

— Господи! — вирвалося в Гарпер. По щоці гарячою цівкою збігла перша сльоза. — Як ти можеш так чинити з Еллі? Убити її дідуся. Погрожувати її братові. Вона кохає тебе. Мені здавалося, ти її теж.

— Та, мабуть, так воно і є. Типу того. Але ж вона — не Керол. Керол досі незайманка. Тридцять років зроду, а ще й досі не кровила. Хоче, щоб я став у неї першим. Вона сказала, що чекала на мене все життя.

Обличчя хлопця світилося від захоплення, в очах сяяли дивні вогники. Гарпер пригадала, як Бен розповідав, що бачив Майкла та Еллі за каплицею, як парочка пристрасно зажималася. Тієї ж ночі Отцю Сторі розбили голову. Звісно ж, у темряві легко можна було сплутати небогу з тіткою. У кіноверсії їх, мабуть, змогла б зіграти одна акторка.

— Том сказав, що власна дочка не здатна завдати йому шкоди. Повірити не можу, що він так сильно помилявся, — промовила Гарпер.

І здивувалася, коли на щоках у Майкла спалахнув рум’янець. Він притис до вуст палець, наче промовляв до неї «шшш».

— Ну, це я сам зробив. Керол розповіла, що Отець Сторі взнав, як ми подбали про Гарольда, але гадала, що як йому дати трохи часу, то він змириться. От тільки тоді я стрів його, коли ми всі збиралися вирушати на порятунок тих в’язнів. І дорогою до берега Отець Сторі відвів мене вбік і попередив, що, коли всі повернуться, доведеться посадити Матінку Керол під замок. Під замок, а тоді заслати у вигнання. Він був дуже засмучений. Мені спало на думку, що для всіх у таборі буде краще, якщо він помре. Я вам так скажу: довбешка у того скурвого сина ще й яка тверда. Я лупонув його кийком з такою силою, що кавун би на кашу перетворився, а він ще майже десять секунд на ногах стояв. Стояв собі, похитувався й дивився на мене зі здивованою такою усмішкою.

— Коли Керол дізнається, що ти зробив з її батьком, вона накаже тебе вбити. Сама й уб’є.

— Нічого вона не дізнається.

— Я їй розповім.

— Ще одна побрехенька. Усе вами сказане буде лише брехнею. І я подбаю, щоб Нік та Еллі сконали разом з вами. Чи згодом. Та байдуже. Єдиний для вас шанс захистити тих дітлахів — це кинутися грудьми на вістря власного меча.

— Ти не можеш...

— Годі балачок, — відрізав Майкл і зиркнув на Ніка. — Ще одне слово, одне-однісіньке, і клянуся Богом, мізки малого глухаря вкриють усю срану подушку. Коліться. Вже.

Гарпер зробила собі укол.

2

Хтось дав їй ляпаса, до половини розвернувши голову.

— М’ні жкода, — пробурмотіла Гарпер, силкуючись вибачитися. Її пронизало відчуття, що вона скоїла щось погане, от тільки ніяк не могла пригадати, що саме.

Джеймі Клоуз знову її ляснула.

— Ще поки ні, та зовсім скоро буде. Давай же, нахер, піднімайся. Я твою жирну сраку, суко, не тягтиму.

З обох боків Гарпер оточували невиразні постаті. Дівчину взяли попід руки й поставили вертикально, але варто було її відпустити, як ноги підігнулися, наче ватяні, і люди знову мусили її підхопити.

— Обережніше, — застерегла Керол. — Дитя. Дитя ні в чому не винне. Якщо воно постраждає, комусь доведеться за це поплатитися.

Світ довкола перетворився на погану картину Пікассо. Очі Керол сповзли наліво, а рот перекосився. Гарпер була в почекальні, але кімната стала геть інакшою, геометрія втратила бодай якийсь сенс. Ліва стіна була завбільшки з шафу, а права — велетенська, немов полотно автокінотеатру[155]. Підлога перекосилася, і Гарпер вражало, як хтось може ходити по ній рівно.

Позад Керол стояв Бен Патчетт. Він був схожий на тхора: в роті вишикувалися рядочки дрібних зубів, а з круглого гладенького писка на неї позирали маленькі тхорячі очиці. В них спалахували жовті вогники страху й зачудування.

— Дайте мені чотири години з нею наодинці, — промовив Бен. — Вона назве всіх, хто був з нею заодно. Розколеться про всю змову. Я певен, що змушу її говорити.

— А ще можеш спричинити викидень. Ти не почув, що я сказала?

— Я не завдам їй болю. Хочу лише побалакати. Дам їй шанс зробити правильний вибір.

«Я любила Отця Сторі», — силкувалася сказати Гарпер. Їй